Глава 5

Тиждень для Дани розпочався насиченим різноманітними домашніми турботами й справами: приготувати щось поїсти, випрати одяг, що вже призбирався немалою купою. Потім потрібно в городі сполоти цибулю з часником та й клумба перед будинком вже вимагала уваги. 

Дівчині зазвичай доводилося самій займатися господарством. Уля на прохання сестри тільки незадоволено стогнала й бурчала або дивувалася навіщо взагалі все це робити. Послухати її, то складалось враження, що, до прикладу, прати одяг варто тільки у випадку, коли його купа перешкоджає відкриванню вхідних дверей. Хоча, справедливости ради, потрібно зазначити, що молодша сестра, після нарікань і півгодинного ниття, таки слухалась і допомагала. Тож Дана старалася зайвий раз не займати Уляну, щоб не доводилось сперечатися.

В четвер, коли дівчина здебільшого розгребла всі заплановані справи, – вирішила допомогти тітці Наді з просушуванням сіна. В маминої сестри господарство було значно більшим і вони сім'єю завжди старалися їй по можливості зарадити. На додачу, дядько Михайло – тітчин чоловік, в понеділок потрапив у лікарню з пневмонією. Тож допомога, як ніколи, доречна.

Верталася Дана додому ближче до вечора, але сонце, зважаючи на літній період, ще не торкалось горизонту і приємно зігрівало замріяну дівчину. Вона йшла польовою дорогою, періодично відлучаючись в сторону, аби зірвати чергову квітку. Дівчина дуже любила польові квіти й захотілося зробити букет з ромашок і волошок, щоби поставити вдома у вазу – хай око радує.

Опинившись на самоті з думками, знову замріялась про Андрія. Тепер могла собі дозволити мислі про нього, а не намагатися відігнати. Тепер можна згадувати його й уявляти бажані дотики, не відчуваючи себе при цьому останньою сволоччю і зрадницею.

Дівчина зачаровано задивилась на вже чималенький ніжний букет і мимоволі дозволила, колись стримуваній, а тепер розправившій крила, фантазії розійтись. З завмиранням серця уявила, що зустрічається Андрієм. Уявила, як він вперше проводить її додому, як вони залишаються на самоті, як він притягує її ближче до себе та ніжно торкається губ своїми. Вже від самих марень перехопило подих. Для неї це все наразі таке далеке і недосяжне. Нове. Вона, як справжня романтична натура, давно вже мріяла про свій перший поцілунок. Не те щоб можливості не випадало. Завжди можна погодитися на залицяння хоча б Ігоря, але чомусь не хотілося. Вона не спішила, чекаючи ідеального принца, яким, хотілося вірити, стане Андрій.

Так, за солодкими мріями, Дана і не помітила, як дійшла до краю села. Вона якраз наближалася до Зеленого будинку – закинута будівля, що від часу і цвілі отримала в молоді таку назву й де ті часто влаштовували собі посиденьки в теплу пору року. Ось і зараз, ще здалеку, Дана помітила автівку неподалік будинку. Це здивувало. Зважаючи на доволі ранній час для романтичних зустрічей, там явно були дві пари. Двоє молодих людей заховались за будинком і пристрасно цілувалися, інші двоє – біля машини, яка стояла при дорозі.

Дана відчула себе злодюжкою – наче застукала когось за інтимним моментом. Проте діватись нікуди. Вона змушена була пройти біля них, оскільки дорога так вела, а звернути кудись не мала можливості. 

Дівчина подумала (так підказувала інтуїція), що, мабуть, молоді люди не були закоханими парами, а просто так зібралися і просто так, із задоволенням, проводять час, цілуючись. Це мало такий... порочний вигляд. Вона не могла зрозуміти власних міркувань – наче ніколи не бачила п'яних парочок попід клубом. Та чомусь саме ці поцілунки викликали в душі дивний відгук.

Дана переконала себе, що в її житті таких моментів не буде. Ніколи. Вона не допустить. Ніколи в житті не зробить нічого, що можна віднести до категорії "гріховно" чи "розпусно". Зараз залишалося тільки якось заспокоїти недоречно розбурхану реакцію тіла, але це, як показали наступні події, виявилося завданням не з легких.

Коли вона наблизилась до будинку і до авто, то мимохіть кинула погляд в ту сторону. Молода пара пристрасно цілувалася, але постать хлопця видалася смутно знайомою. Вона недавно вже бачила цю бейсболку і так – рука  в татуюванні. Серце зшаленіло. Коли Дана подумала, що гірше вже не може бути – він підняв голову від своєї дівчини та зняв бейсболку, яка, очевидно, заважала йому займатися тим, чим він займався. Дана в цей момент проходила зовсім поряд і він помітив її та подивився прямо в очі.

"Чи може в такому віці, як в неї, статися серцевий напад?" – краєм свідомості майнуло в голові, бо те, що творилося всередині, не піддавалося ніякому логічному поясненню. Здавалося, наче вона падає в прірву, яку спровокував його темний погляд. Падає й падає та не може спинитися.

Хлопець був красивим. Дуже красивим. Непристойно красивим. 

Коротко стриже темно-русе волосся лежало в легкому безпорядку, що додавало йому хлопчачої, бешкетної, небезпечної чарівності. Потім повні, чуттєво окреслені губи, прямий ніс, темні, широкі й красиво вигнуті в злегка хмурому виразі брови. Але очі... Карі очі, від погляду яких мліли ноги й в животі скручувався тугий вузол та все переверталося. Оманливо-м'який погляд з невеликою долею зверхності, насмішки й лукавства за якими майстерно ховалася сталь.

Дана відчула, як сила, що крилася за цим непохитним поглядом провокує в тілі слабкість та повільно забирає собі всі важелі впливу, наче в безвольної, загіпнотизованої жертви. Вона злякалась і поспіхом, різко відвела секундний, але, здавалося, безмежно довгий свій погляд.

Якого дідька вона взагалі дивилася в той бік?! Так, точно, якраз біс і попутав. Це все його прокази, а найбільше цей переляк, що пройняв до глибини душі, бо як інакше пояснити ненормальне та неадекватне тремтіння в кінцівках? Дана розуміла, що її не лякає якась... надмірна краса хлопця. Велика річ! Ні, це було щось інше, щось внутрішнє – інтуїтивне відчуття.