Глава 5

 Тиждень для Дани розпочався насиченим різноманітними домашніми турботами і справами. Потрібно було приготувати щось поїсти, випрати одяг, що вже призбирався немалою горою. Потім піти в город сполоти цибулю і часник та й клумба перед будинком вже вимагала уваги. Дівчині зазвичай доводилося самій займатися господарством. Уля на прохання сестри тільки незадоволено стогнала і бурчала або дивувалася навіщо взагалі все це робити. Послухати її, то складалось враження, що, до прикладу, прати одяг варто було тільки в тому випадку, коли його купа перешкоджала відкриванню вхідних дверей. Хоча, справедливости ради, потрібно зазначити, що молодша сестра таки слухалась і допомогала після нарікань і півгодинного ниття. Дана старалася лишній раз не займати сестру, щоб не доводилось сперечатися.

 В четвер, коли дівчина здебільшого розгребла всі свої заплановані справи - вирішила допомогти тітці Наді з просушуванням сіна. В маминої сестри господарство було значно більшим і вони сім'єю завжди старалися їм по можливості зарадити. На додачу, дядько Михайло, тітчин чоловік, в понеділок потрапив у лікарню з пневмонією. То ж допомога була потрібна як ніколи.

 Верталася дівчина додому ближче до вечора, але сонце, зважаючи на літній період, ще було високо і приємно зігрівало замріяну дівчину. Дана йшла польовою дорогою, періодично відлучаючись в сторону, щоб зірвати красиву квітку. Вона дуже любила польові квіти і зараз захотіла зробити букет з ромашок і волошок та поставити вдома у вазу, щоб око радував.

 Дана знову замріялася про Андрія. Тепер вона могла собі дозволити думки про нього, а не намагатися відігнати. Тепер можна було згадувати його і уявляти його дотики, не відчуваючи себе при цьому останньою сволоччю і зрадницею.

 Дівчина зачаровано дивилась на вже немаленький, ніжний букет і мимоволі дозволила колись стримуваній, а тепер розправившій крила фантазії, розійтись. Дана з завмиранням серця уявляла, що вона з Андрієм зустрічається. Уявила, як він вперше проводить її додому, як вони залишаються на самоті, як він притягує її ближче до себе та ніжно торкається губ своїми. Вже від самих фантазій в дівчини перехопило подих. Для неї це все було, на разі, таким далеким і недосяжним. Вона, як справжня романтична натура, давно вже мріяла про свій перший поцілунок. Не те, щоб можливості не випадало. Завжди можна було погодитися на залицяння хоча б Ігора, але чомусь не хотілося. Вона не спішила, чекаючи свого ідеального принца, яким, хотілося вірити буде Андрій.

 Так, за солодкими мріями, Дана і не помітила, як дійшла до краю села. Вона якраз наближалася до Зеленого Будинку - закинута будівля, що від часу і цвілі отримала таку назву в молоді і де ті часто влаштовували собі посиденьки в теплу пору року. Ось і зараз Дана ще здалеку помітила автівку біля будинку. Це здивувало дівчину, зважаючи на ще доволі ранній час для романтичних зустрічей, але там явно були дві пари. Одна з них, заховалася за будинком і пристрасно цілувалися, а інша пара біля машини, що стояла при дорозі.

 Дана відчула себе, наче застала когось за інтимним моментом, але діватись було нікуди. Вона змушена була пройти біля них, оскільки дорога так вела, а звернути кудись не було можливості. Дівчина подумала (так чомусь підказувала інтуїція), що, мабуть, молоді люди не були закоханими парами, а просто так зібралися і просто так, з задоволенням, проводять час цілуючись. Це виглядало так... порочно і вона сама не могла зрозуміти таких думок - наче ніколи не бачила п'яних парочок попід клубом. Та чомусь саме ці поцілунки викликали в душі такий відгук.

 Вона була переконана, що в її житті таких моментів не буде. Вона не допустить. Вона ніколи в житті не зробить нічого, що б можна було віднести до категорії "гріховно" і "розпусно". Зараз залишалося тільки якось заспокоїти недоречно розбурхану реакцію тіла, але це виявилося завданням не з легких.

 Коли вона підійшла ближче до будинку і до авто, то мимоволі кинула погляд в ту сторону. Молода пара пристрасно цілувалася, але постать хлопця видалася смутно знайомою. Вона недавно вже бачила цю бейсболку і так - на руці татуювання. Серце зашаленіло. Коли Дана подумала, що гірше вже не може буде - він підняв голову від своєї дівчини і зняв бейсболку, яка, очевидно, заважала йому займатися тим, чим він займався. Дана в цей момент проходила зовсім поряд і він помітив її та подивився прямо в очі.

 "Чи може в такому віці, як в неї статися серцевий напад?" - краєм свідомості подумала дівчина, бо те, що творилося в середині не піддавалося ніякому логічному поясненню. Здавалося, наче вона падає в прірву, яку спровокував його темний погляд. Падає і падає та не може спинитися.

 Хлопець був красивим. Дуже красивим. Надто красивим. Незбагненно і непристойно красивим.

 В нього було коротко стриже темно-русе волосся в легкому безпорядку, що додавало йому хлопчачої, бешкетної, небезпечної чарівності, потім повні, чуттєво окреслені губи, прямий ніс, темні, широкі і красиво вигнуті в злегка хмурому виразі брови, але очі... Карі очі, від погляду яких мліли ноги і в животі скручувався тугий вузол та все переверталося. Оманливо-м'який погляд з невеликою долею зверхньості, насмішки і лукавства за якими майстерно ховалася сталь.

 Дана відчула, як сила, що крилася за цим непохитним поглядом провокує в тілі слабкість та повільно забирає собі всі важелі впливу, наче в безвольної, загіпнотизованої жертви. Вона злякалась і поспіхом, різко відвела секундний, але, здавалося, безмежно довгий свій погляд.

 Якого дідька вона взагалі дивилася в той бік?! Так, точно, якраз біс і попутав. Це все його прокази, а найбільше цей переляк, що пройняв до глибини душі, бо як інакше пояснити ненормальне та неадекватне тремтіння в тілі. Дана розуміла, що її не лякає якась... надмірна краса хлопця. Велика річ! Ні, це було щось інше, щось внутрішнє, інтуїтивне відчуття. Голос здорового глузду гучно заявляв, що їй треба триматися від нього як найдалі.

 Андрій теж був красивим хлопцем, але тихою, безпечною красою. Він випромінював впевненість та спокій, що було абсолютною протилежністю тому, що вона щойно побачила.