Глава 3

 - Привіт, дівоньки, - заговорила Дана, наближаючись до Каті і Іри, які якраз чекали тільки на неї біля Іриного дому, щоб разом піти на дискотеку.

 - Щось ти довго сьогодні збиралася? - спитала Катя, коли вони всі троє, довго не затримуючись, попрямували одразу дорогою.

 - Тато попросив приготувати щось на вечерю. На нього нічний голод напав, - відповіла дівчина.

 - Мама таки поїхала? - поцікавилася Іра, беручи подругу під лікоть, а Катя з іншого боку послідувала і собі такому прикладу.

 - Так, вчора. Тітка Оксана, яку заміняє мама вирішила поспіхом вертатися додому. Причину ви знаєте.

 - З ким мама поїхала? З Морозом?

 - Та варіантів не багато. Він один в нас цим займається.

 - Та мало там що. Може хтось новий об'явився, - знизала плечима Іра. - А ти як, тримаєшся?

 Дана спочатку важко вдихнула і різко видихнула, посміхнувшись.

 - Тримаюсь. Мені не звикати. Сумую, звісно, за мамою, але діватись нікуди. До початку навчання обіцяла вернутися. Але давайте про щось веселіше поговоримо. В мене сьогодні настрій бойовий. Хочу відірватись.

 - Та я бачу, - хмикнула Катя, кинувши на подругу схвальний погляд. - І що, дозволь спитати, наштовхнуло тебе на бажання одягти коротку спідницю?

 Зазвичай Дана не обирала собі таких речей, щоб не привертати лишньої уваги. Це, звичайно, приємно подобатися, але є й інша сторона медалі - дівчина не особливо полюбляла бути в центрі уваги. Їй часто робили компліменти, щодо струнких, довгих, "від самих вух" ніг та красивої, жіночної фігури з тонкою талією та округлими бедрами. Тому вона зазвичай старалася не акцентувати на цих частинах тіла зайвої уваги, тільки зрідка, щоб знову набратись впевненості. Тож в ті поодинокі випадки, коли вона таки одягла коротку спідницю (поняття "коротка" в неї дещо різнилася з загально-прийнятим у дівчат - середина стегна оптимальний варіант і ні сантиметром вище) спокійно потанцювати чи пройтися не вдавалося. Хлопці то і діло витріщалися і навіть підходили з компліментами щодо красивих, ритмічних рухів тіла під музику. От що-що, а танцювати вона любила - підлаштовуватися, ловити тілом ритм і тим самим отримувати заряд хорошого настрою та позитивних емоцій. Сьогодні на ній були приталена футболка без рукавів та спідниця світло-бежевого кольору і червоного кольору сорочка в чоловічому стилі поверх.

 - Не знаю, - невнятно відповіла Дана на цікавість Каті. - Настрій сьогодні такий. Захотілося.

 - Думаю, Ігор не витримає і знову спробує своє везіння щодо тебе, - заговорила Іра. - Він наче непоганий хлопець. Ми дури сміємося з нього, але ти придивись. Може якраз...

 - Тільки після того, як ти пожалієш нашого Павла, - вернула їй її ж пораду Дана.

 - Оце ти згадала як баба дівкою була! Я (впевнена, що і він теж) забула, що Павло колись до мене "заливав", - сплеснула в долоні дівчина, сповільнюючи хід, чим затримала їх ланцюжок.

 - Ну все, значить знову тільки я не сама іду сьогодні додому, - засміялася Катя, заставляючи подруг пришвидшити хід.

 - Пощастило тобі. Я теж хочу, щоб мене хтось так любив, як тебе Андрій, - зітхнула Іра замріяно.

 - Ага і я теж, - підхопила Дана. - Не думаю, що в моєму житті буде така ж романтична історія, а так хотілося б...

 - Мгм... - протягнула Катя невиразно. - Мені пощастило... Та ви б так слюнки не пускали. Знаєте, мрії мають тенденцію збуватися.

 - Ііі??? Що ж тут поганого? - спитала здивована Іра. - Це ж, наче, добре. Чи я чогось не знаю?

 - Воно то так, але життя не позбавлене іронії, - Катя раптом стрепенулась від смутних думок і піднесеним голосом додала. - Ми повинні Дану відволікти, а самі кудись не туди завернули.

 - Нормально все зі мною. Навіть, на диво, добре. Хочу потанцювати і посміятися з хлопцями. Впевнена в них знайдеться новий жарт чи анекдот, - поспішила заспокоїти подругу дівчина.

 Дана сама не розуміла чого, але сьогодні настрій безпричинно був романтично-натхненним.

 - Зважаючи на твій ентузіазм, - косо глянула на неї Іра, сміючись, - мабуть в Ігора є сьогодні якісь та й шанси.

 - Шанси є тільки в мене - весело провести час, - відповіла спокійно Дана.

 Дівчата якраз підійшли до клубу, з якого вже звично лунала гучна музика. Хлопці сьогодні прийшли раніше за них і стояли на вулиці ще з однією компанією та в звичній хлопчачій манері щось обговорювали, голосно сміючись. Дівчата неспішно приєдналися до своїх веселих друзів.

 - Гониш?! Коли це ти катався на Bentley? - дівчата почули питання Андрія, коли підійшли до них і він одночасно притягнув Катю до себе та поцілував у щоку.

 - Коли переходив дорогу на червоне, - засміявся Павло і всі за ним вибухнули сміхом.

 - Та ну ті дорогі авто, - скептично хмикнув Андрій, коли всі трохи стихли від сміху. - Я собі колись куплю Volkswagen. Вони найлегші в експлуатації.

 - Ну ти розігнався, - приснув смішком Іван. - Підеш на трасу чи нирку продаси, щоб дістати гроші?

 - Думаю з братом до Чехії махнути на рік-два.

 - Ти мені цього не розповідав, - повернула до нього голову явно незадоволена Катя. - Для чого тоді вступав в інститут?