Глава 3

– Привіт, дівоньки, – посміхнулась Дана, наближаючись до подружок, які чекали на неї біля Іриного дому, щоб разом піти на дискотеку.

– Щось ти довго сьогодні збиралася, – підмітила Катя, коли всі троє, довго не затримуючись, попрямували одразу дорогою.

– Тато попросив приготувати щось на вечерю. На нього нічний голод напав, – відповіла дівчина.

– Мама таки поїхала? – перепитала Іра, беручи подругу під лікоть. Катя з іншого боку послідувала і собі такому прикладу.

– Так, вчора, – підтвердила Дана. – Оксана Кушнірова, яку заміняє мама, вирішила поспіхом вертатися додому. Причину ви знаєте.

– З ким мама поїхала? З Морозом?

– Варіантів не багато. Він один в нас цим займається.

– Та мало там що. Може хтось новий об'явився, – знизала плечима Іра. – А ти як, тримаєшся?

Дана спочатку важко вдихнула і за тим різко видихнула. Посміхнулась:

– Тримаюсь. Мені не звикати. Сумую, звісно, за мамою, але діватись нікуди. До початку навчання обіцяла вернутися. Але, нумо, про щось веселіше поговоримо. В мене сьогодні настрій бойовий. Хочу відірватись.

– Та я бачу, – хмикнула Катя, окинувши подругу схвальним поглядом. – І що, дозволь спитати, наштовхнуло тебе на бажання одягти коротку спідницю? Ще й браслет на ногу. До речі, дуже тобі пасує.

На сьогодні Дана обрала собі світло-бежеву приталену футболку без рукавів, спідницю в тон і червону сорочку в чоловічому стилі поверх. З взуття – босоніжки на середньому підборі.

Зазвичай дівчина не одягала таких речей. Це, звісно, приємно подобатися, але є й інша сторона медалі. Не полюбляла вона бути в центрі уваги. Їй часто робили компліменти щодо струнких, "від самих вух" ніг та красивої жіночної фігури з тонкою талією та округлими стегнами, тому старалася не акцентувати на цих частинах тіла уваги. Тільки зрідка, щоб знову набратись впевненості в собі. 

Тож в поодинокі випадки, коли вона таки одягла коротку спідницю (поняття "коротка" в неї дещо різнилася з загальноприйнятим у дівчат – середина стегна оптимальний варіант і ні сантиметром вище) спокійно потанцювати чи пройтися не вдавалося. Хлопці тільки те й робили, що витріщалися і навіть підходили з компліментами щодо плавних ритмічних рухів її тіла під музику. От що-що, а танцювати вона любила: підлаштовуватися, ловити тілом ритм і тим самим отримувати заряд хорошого настрою та позитивних емоцій.

– Не знаю, – розмито відповіла Дана на цікавість Каті. – Настрій сьогодні такий. Захотілося. І, до речі, дякую за комплімент.

– Гадаю, Ігор не витримає і знову спробує своє везіння стосовно тебе, – вклинилася Іра. – Він наче непоганий хлопець. Ми дурепи сміємося з нього, але ти придивись. Може, якраз...

– Тільки після того, як ти пожалієш нашого Павла, – вернула їй її ж пораду Дана.

– Оце ти згадала як баба дівкою була! – сплеснула в долоні подруга, сповільнюючи хід, чим затримала їх ланцюжок. – Я (впевнена, що і Павло теж) вже й забула, що він колись до мене підкочував.

– Ну все, значить знову тільки я не сама іду сьогодні додому, – засміялася Катя, змушуючи подруг пришвидшити хід.

– Пощастило тобі. Я теж хочу, аби мене хтось так любив, як тебе Андрій, – зітхнула Іра замріяно.

– Ага, і я теж, – підхопила Дана. – Не думаю, що в моєму житті буде така ж романтична історія, а так хотілося б...

– Мгм…, – протягнула Катя невиразно. – Мені пощастило... Та ви б так слинки не пускали. Знаєте, мрії мають тенденцію збуватися.

– І-і-і??? Що ж тут поганого? – спитала здивована Іра. – Це ж наче добре. Чи я чогось не знаю?

– Воно то так, але життя не позбавлене іронії, – Катя раптом стрепенулась від смутних думок і піднесеним голосом додала: – Ми повинні Дану відволікти, а самі кудись не туди завернули.

– Нормально все зі мною. Навіть, на диво, добре. Хочу потанцювати й посміятися з хлопцями. Впевнена, в них знайдеться новий жарт чи анекдот, – поспішила заспокоїти подругу дівчина.

Дана сама не розуміла чого, але сьогодні в душі панував романтично-натхненний настрій. Безпричинно.

– Зважаючи на твій ентузіазм, – косо глянула на неї Іра, сміючись, – мабуть, в Ігоря є сьогодні якісь та й шанси.

– Шанси є тільки в мене – весело провести час, – парирувала спокійно Дана.

Дівчата якраз наблизились до клубу, з якого вже звично лунала гучна музика. Хлопці сьогодні прийшли раніше і стояли на вулиці ще з однією компанією та у звичній хлопчачій манері щось обговорювали, голосно сміючись. Дівчата неспішно приєдналися до своїх веселих друзів.

– Гониш?! Коли це ти катався на Bentley? – підійшовши ближче, дівчата почули питання Андрія. Він одразу притягнув Катю до себе та поцілував у щоку.

– Коли переходив дорогу на червоне, – засміявся Павло і всі за ним вибухнули сміхом.

– Та ну ті дорогі авто, – скептично скривив губи Андрій, коли дружній сміх стих. – Я собі колись куплю Volkswagen. Вони найлегші в експлуатації.

– Ну ти розігнався, – пирснув смішком Іван. – Підеш на трасу чи нирку продаси, щоб дістати гроші?