Довідник з колонізації Венери

Частина І. Венера: планета, яка ненавидить туристів. Розділ 1. Сестра Землі з характером крематорію

«У кожної планети є характер. Земля дозволяє нам жити, Марс змушує працювати, а Венера пропонує негайно скласти заповіт. Причому робить це з такою чарівною усмішкою, що людство вже придбало квитки».

Із неофіційного путівника першої венеріанської експедиції. Розділ «Як розпізнати токсичні стосунки з небесним тілом».

1.1. Родинна вечеря Сонячної системи, на якій Венера всіх налякала

Якби планети Сонячної системи були великою родиною, Земля вважалася б тією відповідальною донькою, яка здобула освіту, знайшла пристойну роботу, виростила кілька мільярдів дітей і тепер регулярно скаржиться, що ніхто не допомагає їй прибирати.

Марс був би мовчазним молодшим братом, який живе посеред пустелі, харчується пилом, мріє про океан і переконує всіх, що самотність — це свідомий життєвий вибір.

Меркурій став би нервовим родичем, який поселився надто близько до Сонця й тепер постійно скаржиться на опалення.

Юпітер — огрядним патріархом, який займає половину кімнати, має безліч дітей-супутників і вже кілька століть демонструє величезну червону пляму, наче це сімейна нагорода.

Сатурн з'явився б на вечерю в дорогих кільцях, змусив би всіх милуватися своїм зовнішнім виглядом і, звісно, не заплатив би за обслуговування.

А Венера?

Венера сиділа б у самому центрі столу.

У розкішній золотавій сукні.

З ідеальною поставою, ніжним поглядом, бездоганною усмішкою та температурою тіла приблизно чотириста шістдесят п'ять градусів Цельсія.

Вона мовчки дивилася б на гостей.

Гості — на неї.

А потім хтось необережно запитав би:

— Дорога, чому від тебе так гаряче?

І це стало б останнім запитанням вечора.

З усіх планет нашої системи саме Венера отримала найбільш романтичну назву. Її назвали на честь римської богині кохання, краси, пристрасті й бажання. Тієї самої богині, заради якої поети втрачали сон, художники — здоровий глузд, а чоловіки — нерухомість після розлучення.

Астрономи давнини не знали, що ховається під її хмарами. Для них вона була блискучою красунею, яка з'являлася на світанку або ввечері й сяяла яскравіше за всі зорі.

Її оспівували.

Їй присвячували легенди.

Її шукали на небосхилі закохані.

І ніхто навіть не підозрював, що це небесне втілення ніжності має атмосферу, здатну розчавити більшість земних конструкцій, та поверхню, на якій звичайна людина не протрималася б і кількох секунд.

Ось чому в міжпланетних навчальних закладах рекомендують вивчати не лише астрономію, а й психологію.

Особливо розділ про небезпеку закохуватися в красиву зовнішність, не перевіривши внутрішній стан об'єкта.

Проте Венера не завжди здавалася людству пеклом.

Колись учені припускали, що під її густими хмарами можуть існувати океани, тропічні ліси, болота, незвичайні тварини й навіть невідомі цивілізації.

Письменники-фантасти охоче населяли Венеру гігантськими рослинами, небезпечними хижаками, загадковими красунями й істотами, які дуже хотіли познайомитися із землянами.

Звичайно, переважно перед обідом.

Але космічні апарати зруйнували ці романтичні фантазії.

Вони показали, що під золотавими хмарами немає ні тропічних лісів, ні теплого моря, ні прекрасних інопланетянок, які чекають на самотніх астронавтів.

Натомість там виявилися розпечені рівнини, вулканічні гори, деформована кам'яна кора та атмосфера, яку можна використовувати як природний випробувальний стенд для перевірки того, скільки витримає обладнання перед остаточною відмовою.

Результат досліджень був настільки вражаючим, що його можна підсумувати одним реченням:

Венера — це Земля, яка пішла зовсім іншим шляхом і не збирається вибачатися.

Для нас це не лише захоплива наукова загадка.

Це попередження.

І, що значно небезпечніше, запрошення.

Бо людство дивиться на Венеру не просто як на об'єкт дослідження.

Ми вже уявляємо там поселення, промислові станції, величезні повітряні міста, наукові центри й романтичні оглядові тераси.

А десь у фінансовому відділі майбутньої колоніальної корпорації вже підраховують, скільки можна заробити на продажу квартир із краєвидом на атмосферний апокаліпсис.

1.2. Близнючки, яких природа виховала в різних умовах

На перший погляд Земля й Венера справді нагадують сестер.

Майже однакового розміру.

Подібної густини.

Близької внутрішньої будови.

Обидві кам'янисті, обидві мають значні атмосфери й обидві сформувалися в теплій внутрішній частині Сонячної системи.

І саме ця схожість довгий час створювала ілюзію, що Венера могла б стати другою домівкою для людства без надто серйозних проблем.

Зрештою, якщо дві планети мають приблизно однакові фізичні параметри, чому б їм не мати однакових умов?

Запитання здається логічним.

Приблизно настільки ж логічним, як припущення, що дві сестри-близнючки неодмінно матимуть однакові характери, однакові смаки й однакове ставлення до побачень.

Природа любить такі жарти.

Діаметр Венери становить приблизно 12 104 кілометри.

Земний діаметр — близько 12 742 кілометрів.

Різниця — лише приблизно п'ять відсотків.

Коли дивитися на обидві планети здалеку, вони справді могли б здатися майже однаковими.

Маса Венери становить приблизно 4,87 × 10²⁴ кілограмів.

Це близько 81,5 відсотка маси Землі.

Середня густина Венери — приблизно 5,24 грама на кубічний сантиметр, що теж близько до земних показників.

Усе це свідчить про кам'янисту планету з масивною внутрішньою частиною, яка, найімовірніше, має металеве ядро, мантію та тверду кору.

Звучить знайомо, чи не так?

Майже Земля.

Тільки без океанів.

Без лісів.

Без кисневого повітря.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше