Частина І. Планета без рекламного фільтра. Розділ 1. Загальний паспорт планети

Перш ніж колонізувати Марс, бажано з’ясувати, що саме ви збираєтеся колонізувати.

Це правило здається очевидним лише людям, які ніколи не працювали з урядовими програмами, приватними космічними корпораціями або закоханими інженерами. Усі троє мають спільну рису: спочатку обіцяють неможливе, потім малюють красиву презентацію, а вже після підписання бюджету починають цікавитися температурою, тиском і тим, чи справді атмосфера потрібна людині постійно.

Марс у рекламних матеріалах виглядає привабливо. Червоні рівнини. Величні каньйони. Два маленькі супутники в небі. Світлі куполи майбутніх міст. Стрункі колоністи в обтислих скафандрах дивляться на горизонт із виразом людей, які щойно придбали нерухомість без іпотеки.

Унизу дрібним шрифтом зазвичай не пишуть, що за межами купола майже немає придатного для дихання повітря, середня температура значно нижча за точку замерзання води, радіація поступово перетворює людські клітини на погано відредагований генетичний рукопис, а кожна романтична прогулянка потребує герметичного костюма, резервного кисню й партнера, який не забув перевірити клапан.

Тому відкриваємо офіційний паспорт планети.

Не той, де фотографію зроблено під вдалим кутом і не видно кратерів. Справжній.

1. Ім’я: Марс

Четверта планета від Сонця. У земній культурі названа на честь римського бога війни, хоча сама планета ніколи не підписувала контракт на участь у людській міфології. Люди побачили червонувату цятку в небі, згадали кров, битви й чоловіків із надлишком амбіцій — і вирішили, що назва підходить.

Марс міг би образитися, але для цього йому потрібна була б атмосфера щільніша за нинішню та хоча б мінімальна зацікавленість у громадській думці.

Його червоний колір спричинений оксидами заліза в пилу й породах. Якщо говорити просто, значна частина поверхні планети вкрита іржею. Людство планує заснувати нову цивілізацію на світі, який зовні нагадує покинутий промисловий майданчик. У цьому є певна чесність: майбутня колонія відразу отримує дизайн, до якого ми зазвичай приходимо після кількох десятиліть недофінансування.

Марс сформувався приблизно 4,5 мільярда років тому разом з іншими тілами Сонячної системи. Він пережив вулканізм, удари астероїдів, існування рідкої води, втрату більшої частини атмосфери й мільярди років без людей. Останній період, імовірно, був найспокійнішим. NASA описує його як холодний, пиловий пустельний світ із дуже тонкою атмосферою — формулювання точне, хоча відділ туризму міг би подати його як «просторий мінімалістичний ландшафт із природною вентиляцією». (NASA Science)

Для колоніста назва «Марс» означає не романтику, а логістичний ярлик. Усі системи, позначені літерою «М», мають працювати в пилу, холоді, низькому тиску, слабкій гравітації та без можливості викликати майстра на завтра після обіду.

На Марсі «завтра після обіду» взагалі потребує уточнення. Місцева доба довша за земну, а обід залежить від графіка енергоспоживання, стану теплиці й того, чи не використовує хтось кухонний нагрівач для сушіння деталей реактора.

2. Адреса: четверта орбіта від Сонця

Марс рухається навколо Сонця між Землею та Юпітером. Середня відстань від Сонця становить приблизно 228 мільйонів кілометрів. Але орбіта Марса помітно еліптична, тому планета то підходить ближче до Сонця, то віддаляється. Це впливає на тривалість і суворість сезонів. (NASA Science)

На Землі слово «сезон» викликає думки про квіти, море, листя або людей, які щороку дивуються снігу. На Марсі сезон — це зміна температури, тиску, кількості пилу й шансів, що ваша сонячна електростанція кілька тижнів вироблятиме не енергію, а атмосферний настрій.

Відстань між Землею та Марсом постійно змінюється. У сприятливі моменти планети розташовані відносно близько, але слово «близько» в міжпланетній логістиці означає десятки мільйонів кілометрів. У несприятливі періоди вони опиняються по різні боки Сонця, і відстань зростає до сотень мільйонів кілометрів.

Тому не існує постійного маршруту «Земля — Марс, щодня о восьмій». Запуски планують у спеціальні вікна, які виникають приблизно раз на двадцять шість місяців. Якщо ви запізнилися на корабель, наступний рейс буде не ввечері, а через два з гаком роки.

Саме тому марсіанські космопорти не оголошують пасажирам:

«Просимо не хвилюватися, ваш виліт затримується на десять хвилин».

Там кажуть:

«Вітаємо, ви отримали додатковий час, щоб переосмислити життєві рішення».

Політ залежно від траєкторії, технологій і положення планет може тривати багато місяців. У класичних енергетично вигідних сценаріях це приблизно пів року або більше. Швидші перельоти можливі, але потребують більшої енергії, складнішої техніки й бюджету, від якого фінансовий директор починає дихати частіше без будь-якого еротичного підтексту.

Для колонізації це означає просту річ: Марс не можна забезпечувати так, як антарктичну станцію. Запчастину не пришлють наступним транспортом, якщо насос зламався в неправильний місяць. Колонія повинна мати запаси, резервні системи, виробництво на місці й людей, здатних перетворити три несправні клапани на один справний, не влаштувавши при цьому релігійний культ навколо останнього комплекту ущільнювачів.

Колоніальна примітка

Марс далеко не настільки, щоб здаватися недосяжним, і достатньо далеко, щоб кожна помилка стала особистою.

На Землі невдала доставка викликає скаргу в підтримку. На Марсі невдала доставка може означати, що наступні двадцять шість місяців ви чиститимете зуби порошком із медичного набору, бо контейнер із засобами гігієни вирішив познайомитися з кратером на швидкості три кілометри за секунду.

3. Розміри: маленький світ із великими проблемами

Екваторіальний діаметр Марса становить близько 6790 кілометрів — трохи більше половини земного. За об’ємом він значно менший за Землю, а його маса становить приблизно одну десяту земної. (NASA Science)