Довідник Книг Для нових читачів

ВІД БРЕХНІ ДО МІТКИ

 

АНОТАЦІЯ:

Чон Техьон завжди ненавидів альф за їхню грубість та агресію. Він був упевнений, що не стане одним із них, але нещасний аркуш із тесту приніс страшний вирок — 94% абсолютного домінування. Техьон ненавидить свою сутність та внутрішнього вовка. Проте в одному вони зійшлися — у безмежній одержимості Лі Єджуном. 

Від омеги-кролика пахне солодкими булочками, і голодний звір прагне лише одного — з’їсти його. Рятуючи друга, Техьон обере шлях брехні та ліків, але в шістнадцять років інстинкти зірвуть ланцюги, і фатальна мітка запечатає їхні долі. Техьон завжди хотів привласнити свого кролика.
 

ЖАНР:   Любовне фентезі , Сучасний любовний роман. В тексті є: альфа і омега, звіролюди.

 

Уривок :

Чон Техьон завжди був «класним хлопцем». Не те щоб він сам собі ліпив цей титул — просто так виходило. Він притримував двері, вислуховував Єджуна о третій ночі, коли тому не спалося, і ніколи не кривився, навіть коли той у пориві почуттів стискав його долоню своїми тонкими, вічно холодними пальцями.

У ньому не було тієї грубої агресії, якою зазвичай пахли шкільні альфи. Навіть коли ті зарозумілі придурки з потужними щелепами та феромонами, що били в ніс дешевою синтетикою, наче дешевий парфум, затискали Єджуна в кутку, Техьон не махав кулаками. Просто підходив, ставав поруч і дивився. Темними, спокійними очима. І альфи, чиї інстинкти мали б змусити їх гарчати, чомусь знічувалися й відходили. Техьон вважав, що це завдяки його спокою.

Вдома все було стабільно. Смачні сніданки, м’яке світло у вітальні, батьки, які за двадцять років шлюбу жодного разу не підвищили голос.

— Ти в нас такий розуміючий, Техьон, — усміхалася мама, поправляючи йому комір. — Справжній миротворець.

І він вірив. Бачив себе майбутнім бетою — опорою, спокійною і надійною. Або, якщо природа пожартує, омегою. Він не боявся цього. Омеги пахли домом і затишком. Їх хотілося захищати.

…

П’ятнична загальна біологія була останньою перешкодою перед державним тестом на визначення вторинної статі. Завтра — офіційний рубіж дорослішання.

— Техьон! — Джухо наздогнав його біля шафок, захеканий та схвильований. — Ти не хвилюєшся? Раптом тест покаже щось… екстремальне?

— Наприклад? — Техьон усміхнувся, закидаючи підручник у сумку.

— Ну, раптом ти — домінантний альфа? Хижак альфа?

— Не мели дурниць, — засміявся Техьон. — З мене хижак, як з тебе чемпіон з боксу.

І це було правдою. Техьон не любив смак крові, коли прикушував губу. Він не відчував люті, зате любив коли Єджун засинав у нього на плечі, довірчиво втупивши ніс у шию. Техьон тоді завмирав, боячись поворохнутись. І це було нормально!

Єджун підійшов трохи пізніше. Він виглядав блідим, його пальці нервово смикали край светра. Його світлі зайчачі вушка ледь тремтіли, а пухнастий короткий хвостик був притиснутий до спини.

— Якщо я виявлюся омегою… — тихо почав він, — то все зміниться, правда?

— Нічого не зміниться, — відрізав Техьон трохи різкіше, ніж хотів, а потім пом’якшив голос. — Я не дозволю нікому дивитися на тебе як на річ.

Єджун подивився на нього з таким щирим захопленням, що в грудях у Техьона щось солодко й болісно стиснулося. У ту мить він був готовий бути ким завгодно, аби цей погляд не зник.

…

У медичному центрі панував сліпучий білий колір. Пахло антисептиком і неминучістю. Старий лікар-вівчарка мовчки взяв кров з пальця Техьона.

— Що сподіваєшся побачити? — запитав він, не відриваючись від аналізатора.

— Бету, — тихо відповів Техьон. — Бети нормальні.

Лікар тільки хмикнув.

Тиша кабіету розірвалася коротким писком приладу. На екрані розквітли літери, які вдарили Техьона сильніше за кулак.

"ГЕНОТИП: АЛЬФА. ІНДЕКС ДОМІНАНТНОСТІ: 94%"

— Це помилка, — вичавив Техьон. — Я не такий. Я ніколи…

— Помилки немає, хлопче, — лікар подивився на нього з новим інтересом, ніби на рідкісний, небезпечний експонат. — Вітаю. Ти не просто альфа. Ти — ватажок. З такими даними.

— Я не хочу бути ватажком! Я хочу бути нормальним!

— Нормальним? — лікар усміхнувся. — З такою генетикою?

…

Техьон вийшов у коридор на ватних ногах. Друзі чекали на нього, наче зграйка горобців. Єджун миттєво зрозумів, що щось не так, і ступив уперед, простягаючи руку.

— Техьон? —його голос тремтів, —  Хто ти? Скажи нам.

Техьон дивився на нього — на тонкі зап’ястя, беззахисну шию, розширені від тривоги й довіри очі. У цю мить усе змінилося. Запахи стали гострішими. Він відчув страх Джухо, азарт Суйон і… солодку, привабливу вразливість Єджуна.

Щось усередині нього клацнуло. Двері, які він тримав зачиненими все життя, злетіли з петель.

— Ну? — нетерпляче штовхнув Джухо. — Не муч. Хто ти?

— Бета, — легко видихнув Техьон. Брехня зісковзнула з язика, наче змащена куля. Він посміхнувся своєю найтеплішою, «безпечною» посмішкою. — Звичайна людина. Без вузлів, без гонів. Просто я.

Єджун видихнув так голосно, що, здавалося, весь коридор почув полегшення. Він майже впав Техьону на груди, вчепившись у куртку.

— Слава Богу… — прошепотів він.

Техьон обійняв його обережно й ніжно, як завжди. Але тепер відчував, наскільки легко міг би зламати ці тонкі кісточки, якби захотів. Під долонями перекочувалися м’язи, а в ніс бив ніжний запах — ваніль,  і щось тепле, зайчаче.

— Дурнику, — м’яко сказав він. — Хіба я можу бути альфою?

— Не можеш, — підтвердив Джухо, плеснувши по плечу. — Ти занадто добрий для цього лайна.

— А я — альфа, — зухвало підняла підборіддя Суйон. — Лисичка. Тож я вас захищатиму.

— Хто б у цьому сумнівався, — Техьон усміхнувся, ледь оголивши зуби. На мить йому здалося, що ікла стали гострішими.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше