Частина четверта. Прощання з минулим

Частина четверта. Прощання з минулим

Літній котедж на березі моря зимової пори був похмурим видовищем. Вітер розносив пісок по пляжу, скрипів гойдалками на веранді і бушував злими темно-зеленими хвилями. Він намагався пробитися крізь міцно зачинені вікна і вирвати замкнені двері, але відступав назад, повертаючись до моря, яке з розкритими обіймами приймало і дозволяло грати своїми хвилями. Пінні гребені підкочували майже до самих сходів, що вели з пляжу до будинку, але чоловік, що стояв там, наче соляний стовп, не поспішав йти, спостерігаючи, як солоні холодні бризки розбиваються об кам'яний пірс. Він відчував особливу спорідненість із цією стихією, ніби вона доповнювала його самого. Та сама сила і міць, здатна знищити будь-кого, хто необережно потрапить у її тенета. Та ж огортаюча ніжність і привабливість, якою віяло в теплі та безвітряні дні. Тепер у них було ще більше спільного – вони обидва самотні.

Відчуваючи, як колючий вітер безжально пробирає до кісток і шкіряна на хутрі куртка йому зовсім не завада, Денис розвернувся і пішов до будинку. Всередині стояв такий самий холод, як і зовні, хіба що без вітру. Не запалюючи світла, Чорний витягнув з буфета у вітальні першу ліпшу пляшку, яка виявилася коньяком його власного виробництва, й усівся прямо на запилюжене покривало, яке мало зберегти обивку дивана.

Він пив з горла і дивився на згаслий камін. Саме Денис колись наполіг на тому, щоб у літньому будинку був камін. Чудернацька фішка, над якою так полюбляла кпинити Роксана. А він не ображався. Як міг?

Спочатку вільна від думок голова почала заповнюватися образами, спогадами, звуками і запахами минулого.

Юний і наївний хлопець Денис Чорний вперше закохався. Як казали у давнину, стріла амура пронизала його серце, і він став жертвою чар прекрасної, немов ангел, дівчини. Милої, лагідної і надзвичайно звабливої.

Вона причарувала його з першого погляду, а він був готовий у запалі юності покласти до її ніг не лише цілий світ, але й своє життя. І вона з радістю прийняла цей дар. І ніщо не затьмарювало їхнього кохання, допоки Денис не дізнався, що вона заручена. З чоловіком набагато старшим за себе, багатим, але не коханим. Перешкода тільки сильніше розпалила пристрасть у душі юнака, і він не відступив.

Кілька років Денис боровся за своє кохання не лише з Михайлюком – досвідченим, впевненим у собі і своїй позиції чоловіком, але і з Роксаною, яка ніяк не могла вирішити, кого ж вона любить більше. Її кидало в різні боки, немов корабель під час шторму: то пристрасть затьмарювала розум, і тоді вона схилялася до Дениса, то практичність і вигода брали гору, і тоді свою порцію щастя отримував інший.

У той час Денис вперше почав помічати ниці риси характеру Роксани, але почуття у ньому було надто сильним і заглушало всі доводи розуму. Крім того, вона майстерно вміла приспати пильність обох претендентів на її руку і серце, довго водила за носа, мотивуючи тим, що спочатку повинна зайняти своє місце у світі й самовизначитися. Засліплені її красою чоловіки звинувачували у всьому один одного і стали непримиренними ворогами. Старе як світ.

Було навіть, що побилися, мов чортяки. Тоді Роксани поруч не було, інакше невідомо, чим би закінчилося все, може, й чимось незворотним. Слина з кров’ю летіла на всі боки, волосся ледь не повидирали одне одному, ребра добряче перерахували. Денис відбувся синцями, а Михайлюк – зламаною рукою. Це вони тоді просто перетнулися на одному громадському заході.

Банальний любовний трикутних розв’язався врешті-решт видаленням однієї складової з рівняння. Михайлюк поступився, коли Роксана вибрала молодість, красу і пристрасть. Згодом до цього додалося і багатство, але вже не мало вирішального значення. Вона отримала все, чого хотіла.

– Якщо я ще раз зустріну тебе на своєму шляху, – пригрозив тоді Михайлюк, – так легко не відбудешся. Пригадаю тобі все і втоплю.

Відкинувши перестороги і сміючись над погрозами, Денис і Роксана занурилися у безодню задоволення. Всі роки, що краля дражнила і була недоступною, вона відшкодувала з лишком безкінечними перевтіленнями почуттів, неприборканими фантазіями, сексуальною ненаситністю, принадною і п'янкою пристрастю. Кілька місяців вони мандрували світом, даруючи один одному щастя і любов. Якоїсь миті оселилися там, де їм було найкраще, – в рідному місті, придбали будиночок біля моря на ім’я Роксани, в якому провели не одне неймовірне літо.

А потім Денис познайомив її зі своїм найкращим другом, який теж повернувся після років подорожей додому. Вони частіше почали зустрічатися втрьох, Роксана навіть жартувала часом про любов на трьох у горизонтальному положенні. Завуальовано, та все ж таки. Засліплений Денис нічого не помічав. Життя було чудесним і позбавленим неприємних аспектів. Все складалося надто добре, щоб бути правдою. Ціна розбитих ілюзій виявилася занадто високою – душа, що потягнулася до темряви.

Спорожнивши половину пляшки, Денис зрозумів, що більше ні секунди не зможе залишатися у цьому будинку, де кожна деталь, кожен сантиметр поверхні нагадували про Роксану, кожен міліметр простору зберігав спогади про їхнє кохання.

Денис видобув ще одну пляшку, потім ще, і ще. Він жбурляв їх у стіни, підлогу, у вікна, трощив меблі, уявляючи, що так розбивається його нестерпно ниюче серце. Можливо, якщо він зруйнує котедж вщент, у грудях припинить боліти.

Довгий камінний сірник. Одна іскра –  і все закінчиться. Як спалюють мости, так він випалить своє минуле, залишивши під тліючим згарищем розчавлене кохання.

Вирулюючи на шосе у напрямку міста, Денис байдужо спостерігав у дзеркалі заднього виду за відображенням палаючих язиків полум’я, що злітали догори на тлі західного багряного неба.

***

Напередодні Нового року місто змінилося, сяючи мільйонами вогнів, свіжий сніг іскрився під морозним сонцем, хрумтів під ногами тисяч щасливих людей, які прогулювалися містом або ж поспішали до рідних домівок і близьких. Атмосфера радості панувала всюди, незважаючи на обмежувальні заходи, яких ніхто не дотримувався.