Пролог

– Цікаво, – протягує офіцер окружної поліції. - Як ти гадаєш, що тут сталося? – звертається він до свого напарника.

    Два офіцери виходять із поліцейської машини і опиняються на зеленій витоптаній галявині. Поруч із ними знаходиться старий комор, а неподалік нього багато машин і трупів. Земля після вчорашнього дощу вже висохла, бо з самого ранку пече сонце.

- Треба викликати підкріплення, - знизує плечима напарник.

- Почекай, - зупиняє його інший і, помітивши щось далеко, підходить ближче.

     На поваленій бетонній плиті лежить людина із простріленою головою. Офіцери розглядають тіло, потім переводять погляд на предмет, що валяється поруч. Недалеко від нього лежить розірваний апельсин, а поряд невеликий пакетик із білим порошком.

- Ти питав, що тут сталося? – перепитує поліцейський. - Ну, отож, - він обводить поглядом галявину. – Мабуть, до них хтось приїхав купувати товар, але вони не змовилися в ціні. Таке часто буває.

- Так, без пістолета нікуди, - інший чухає потилицю і видає смішок. - Ну що, прочісуватимемо ринки і скуповуватимемо всі апельсини?

- Не дури, - пирхає напарник. – Товар забрали і, мабуть, уже штовхають за гарною ціною. Вони попрацювали чудово, тож мені здається справа глуха.

- "Вони"? – перепитує.

- Так, мабуть, непогана команда попрацювала, круті хлопці надіслані місцевим наркобароном.

- Викликаємо УБН? – зітхає поліцейський.

- Так.                                         

    Але як усе було насправді…