Розділ п'ятий

Скутер зупинився біля десятиповерхівки. Дівчина злізла з нього. Вона оглянула місцевість. В дворі біля будинку було чистенько та охайно. Неподалеку виднівся новий дитячий майданчик. Тетяна подумала: «От якби біля нашого будинку було так гарно».

Підійшовши до знайомої квартири, Руденко натиснула на дзвінок. Вона стояла і думала, що скаже. Адже якщо чесно, то в перше була в такій ситуації, коли за неї заплатив зовсім незнайомий чоловік.

Віктор поснідавши зранку, ввімкнув телевізор, щоб подивитися футбол. Не пройшло і п’ять хвилин від початку матчу, як хтось подзвонив в двері. Пилипенко подумавши «Ніби нікого не чекаю», встав і пішов відкривати. Глянувши в дверне вічко, він одразу впізнав дівчину з піцерії.

- Доброго дня. Я прийшла сказати – почала була розмову Тетяна.

- Ти проходь. І не треба формальностей можеш на ти – запропонував Віктор.

«Потрібно з нею познайомитися» - міркував він, дивлячись на неї. І мене в ній так привабило - крутилося в його голові.

- Ні, дякую. Я на хвильку. Я тільки хотіла подякувати за те, що заплатив за мене гроші.

- Та то дрібниці – махнув рукою Пилипенко.

- Я обов’язково віддам вам… тобто тобі гроші. Ось тільки зароблю.

- Ні, ні – заперечив Віктор – я від тебе нічого не візьму.

І між ними запанувала тиша. Кожен з них дивився один на одного думаючи, що далі сказати. Першою заговорив Пилипенко:

- Мене, доречи, Віктор звати.

Він посміхнувся їй знаючи, що так легше завоювати довіру.

- А я Таня. Приємно було познайомитися.

- Мені також.

Вона збиралася йти, але зупинилася і сказала:

- Залиш мені твій номер. Я перетелефоную, щоб віддати гроші.

Віктор хотів було знову заперечити, але подумав, що непогано б мати її номер. «Можливо десь зустрінемося» - гадав він.

- Продиктуй свій. Я тобі скину виклик.

Вони так і зробили. Після чого вона подякувала і почала спускатися вниз. Віктор тільки мовив їй у слід:

- Може таки зайдеш вип’ємо кави?

Але у відповіді нічого не почув. Залишившись сам він подумав: "Не біда. Наступного разу".