Розділ 1

Спокійна мелодія заповнювала зал. На маленькій сцені стояла скляна кафедра. В дальньому кутку, пухнаста ялинка блимала кольоровими гірляндами. Під нею ховався іграшковий вертеп. Марія схилилася над Ісусом у яслах, а Йосип прив’язував віслючка. Три волхви несли свої дари.

Сергій сидів на першому ряду і не хотів озиратися назад. Крізь музику, він чув, як за вікном стукотить безперервний дощ. Йому нестерпно захотілося вийти, вдихнути вологе повітря й побігти. Але виходу в нього не було.

Марина посміхнулася і стисла його руку. Сергій відчув обручку на її руці. Зітхнувши, він став за кафедру.

Десять людей подивилися на нього. Групка чоловіків і жінок губилася у залі на сто місць. Серед них виділявся високий худий хлопець у шапці Санта Клауса. Поруч сиділа маленька жінка. Вона зняла червону шапку з хлопця, але він забрав її і вдягнув знову. Жінка лише зітхнула.
- «Скоро це закінчиться, - подумав Сергій. – Зовсім скоро».

- Слава Богу, брати і сестри, - почав Сергій, розкривши Біблію. – Починаємо служіння. 

Сергій і Марина прощалися з прихожанами. Останніми підійшли жінка і хлопець у шапці Санта Клауса.
- Хай Бог вас благословить, Галина Іванівна, - сказав Сергій.
- Пасторе, Стьопа приготував вам подарунок на Миколая, - втома заповнювала очі жінки. – Давай, Стьопа, не соромся.

Степан дістав з пакета папірець, вставлений у прозорий файл, і віддав Сергію. Яскраво-зелена ялинка з гірляндами, потопала у снігу. Сірі зайці водили навколо неї хоровод.  У низу, червоними друкованими літерами було написане привітання з новим роком і Різдвом.
- Як гарно, - мовила Марина.
- Стьопа старався, - відповіла мати замість сина. – Він любить сніг і ялинки. 
- Дякую, - Сергій потис Степанові руку. – Мені дуже приємно.

На обличчі Степана не ворухнувся жоден м’яз. Вони попрощалися.
- Ходімо, Стьопа, - сказала Галина Іванівна. – Діставай ліхтарик. На вулиці вже темно. 

Степан дістав ліхтарик і вони вийшли.