Глава 11

Сьогодні я спіймала себе на думці, що серйозний Шакс приваблює мене не менше, ніж веселун. Цей ентузіаст примудрився вибити пропуск назовні в обхід наставника Орен.

Гверн ро Гаел, який відповідав за фізичну підготовку медиків, довго розмовляв з Муровські за зачиненими дверима. Опісля наставник запросив мене увійти і як малу дитину інструктував щодо правил поведінки у місті. Я слухала, кивала головою, ніби вона на пружинці, і дійшла висновку, що Орен про цю вилазку не обізнана. Інакше, для чого нагадувати про вимкнення комунікатора і переодягатись в форму обслуговуючого персоналу.

— Підете через ангар. Там саме хлопці за провізією мали летіти, — протараторив він наостанок, після чого гримнув дверима за нашими спинами.

— Треба поспішати. Давай, через ліве крило, там відеонагляд не працює, — Шакс схопив мене за руку і потягнув за собою.

Поспіхом переодягнувшись в непримітні термокостюми, ми з Муровскі кивнули команді транспортника і причаїлись на дальніх сидіннях. Тепер у нас двох є нові спільні спогади.

— Як ти його вмовив? У Кіма син минулого тижня народився, але Орен не випустила його навіть на кілька годин. Наставнику Гаелу взагалі можна довіряти? Вони з Орен і Тараном наче в дружніх стосунках.

— Що, Теа, боїшся, що нас здадуть? — я кивнула. — Спокійно, Гаел – своя людина

— Все одно, не розумію його мотивації. Якщо про цю вилазку дізнаються, нам влетить, — у моєму житті подібні подарунки ніколи не бувають просто так. За випадкове везіння завжди доводиться розплачуватись.

Муровскі тяжко зітхнув, нахилися ближче і прошепотів.

— Він бачив взуття, яке тобі видали. Я наплів, що ти зі мною летиш купувати нове, а він прикриє нас, І ще момент, Гаел порадив зайти на косметичну регенерацію, раз він нас відпускає.

Муровскі чекав якоїсь реакції, але так її і не дочекався, дістав комунікатор і поліз у мережу.

— Це ще більш дивно… — наставник Гаел ніколи не виділяв когось з новобранців. Якась підозріла турбота.

— Теа, ну, не будь дитиною, — роздратовано буркнув Муровські. — Він поставив на тебе, що не ясно.

Тоталізатор. Ця ганебна практика тягнеться з першого відбору. ЗОХІ так розважаються і примножують доходи. Доходило, навіть, до підтасовки результатів, щоб грошенята не втратити. До цього дня, я вважала, що наставники вище цього. Конфлікт інтересів як-не-як.

Центральний пояс Даорну – місце, де продається абсолютно все. Востаннє, у цій частині планети я бувала ще під час навчання в Академії. З тих пір тут багато чого змінилось. Відкриті ринки витіснились крамницями на будь-який смак і гаманець. Контрабандні товари стояли чи не на кожному кроці. Не здивуюсь, якщо й боргові раби тут знайдуться. На фоні торгівельних вулиць росли химерні будинки, які нагадували перезрілі гриби. Вночі ці споруди мали б виглядати красиво, але вдень тільки псували автентичну архітектуру.

— Ти зі мною? — Муровскі зупинився біля майстерні з кованою вивіскою. На вході стояв продавець, який, побачивши платоспроможного клієнта, кинувся навперебій пропонувати обладнання для ремонту. Шакс, забракувавши кілька пропозицій збирався увійти всередину і самотужки поколупатися в залізяччі.

— Ні, маю дещо купити, та й з взуттям треба щось придумати.

— Почув. Комунікатор не вмикай. За дві години зустрінемось біля он-того маркету на розі. Не спізнюйся тільки, транспортник не чекатиме.

Рука в кишені міцно тримала платіжну картку. Зайві витрати цього місяця не планувалися. Тільки гідрофобізатор, бо без нього через підвищену вологість уніформа нормально не просихає. Такий тут клімат, нічого не поробиш.

Очі бігали від вивіски до вивіски, поки не найшли промовистий банер «Зефір».

—  Мирного неба, — продавець розпливався в усмішці. — У нас триває акція, маєте унікальну можливість придбати найкращі речі на планеті з приємною знижкою…

— Дякую, я просто подивитись, — те, що в моїй уяві було кондитерською, виглядало як брендовий магазин.

Невеликий затишний зал заполонили жіночі одяг та взуття різних кольорів і фасонів. Коннахт би оцінила і точно не вийшла звідси з порожніми руками.

Якась жінка крутилась перед дзеркалом, поки її супутник розбавляв нудьгу коктейлями. Зрозумівши, що з мого рахунку навряд вдасться оформити покупку, консультант приділила всю свою увагу більш заможним відвідувачам.

— Я вже і не сподівалась на зворотній зв’язок, — почулось за спиною. — Мирного неба, емро. Ваш комунікатор взагалі вмикається коли-небудь?

Перука, контактні лінзи, яскравий одяг. Якби не голос, то й не скажеш, що це та сама журналістка, яка місяць тому припаркувала свій корабель поруч з моїми апартаментами.

— Мирного неба, Аніто. Гадали, я взяла гроші і передумала?

— Якщо чесно, була така думка. Не хочете піти в більш затишне місце?

Вірити у ідейних спецпризначиців – те саме, що сприймати серйозно вуличних ворожок. Із ЗОХІ завжди складно. Ще складніше із розслідуваннями про них. Звідки в журналістки опинилися логи службових документів, я не питала, навряд це було зроблено законно. Відстежити цифровий слід файлу в сучасних умовах не так і складно. Та навіть, якщо у мене буде файл з логами, використати його у своїх інтересах публічно не вдасться. Хто із ЗОХІ погодиться підтвердити факт зливу конфіденційної інформації?