Глава 8

Все виглядало знайомим і незнайомим водночас. Ранок новобранців ЗОХІ починався з легкого тренування. Легкого, в розумінні наших наставників. Після першого дня, я ледь дочекалась, коли голова торкнулась соти. Зараз мої ноги нили вже на третьому колі. Прогрес.

Добігши останнє коло, я розляглась на траву і хапала ротом холодне повітря, розглядаючи затягнуте хмарами небо.

— А.. Ху… А.. Ху…, — Конахт прослідувала моєму прикладу.

Наставника Гаела, який, до слова, тренувався з нами на рівні, страждання медиків особливо не цікавили. Зате цікавив Окоча як понеційний боєць. Бол, вислухав пропозицію наставника, яка більше звучала як похвала, і пообіцяв подумати.

— Відмовиться, якщо при своєму розумі, — самовпевнено констатував Кім.

Після сніданку у розкладі ззавичай стояли лекції з правил поводження зі зброєю, технікою і загальної нормативки ЗОХІ (хто б міг подумати, що інструкцій, правил та протоколів у силовиків приблизно стільки ж, скільки й в цивільних медиків), далі – графік змінювався залежно від спеціальності. Медики ділились на підгрупи і опановували обладнання, на якому комусь з нас доведеться працювати, відпрацьовували такмед, стрільбу, рукопашний бій, вели поточних пацієнтів. Десь між цими студентськими вайбами пробігав обід, а потім і вільний час, якого практично не лишалося за побутовими справами. Нашим наставником очікувано призначили доктора Орен, яка очолювала медичний відділ. Розумна, вічно втомлена жінка, яка вклала багато зусиль в роботизацію медицини Даорну. Правда, коли хтось з новобранців заводив мову про вихід за межі центрального корпусу, вона миттєво перетворювалася на охоронця в’язниці.

— Йдемо! — дівчина з коротким рожевим волоссям потягнула мене за столик, що стояв майже впритул до «ходячого тестостерону» – місця, де зазвичай обідали бійці. — Ти так довго б ще роздумувала.

Роздумували і справді було над чим.

Юнес Рацирака – мулатка з потужним бюстом не надто вдало освітленим волоссям. Курсіанка, фітнес-блогер. Судячи з прізвища, якщо воно справжнє, хтось з її рідні керує цілою планетою. Спеціалізація – інтенсивна терапія. Що ж вона тут забула?

Айвін ро Еллам. Любителька ажурних кіс і форми в обтяжку. Судячи з профайлу, представниця збіднілої аристократії Даорну. По фото в мережі не скажеш, що вона животіє. Хоча звідки мені знати, скільки платять молодим нутриціологам?

Кім, а за документами Джеймс Кім – хірург з Фодео, репродуктолог. В мережі нічого конкретного не знайти, через надто поширене прізвище. Як виявилось, на відборі він вже втретє. Каже, що ми вже зустрічались на минулих відборах. Може, перетинались колись, запам’ятати всіх нереально.

Бол Окоча – темношкірий гігант під два метри, який пройшов відбір і на бійця, і на медика, але обрав медичну спеціалізацію як більш спокійний напрямок. Колишній легкоатлет з найгарячішої планети системи –  Гемми. Після завершення спортивної кар’єри розпочав приватну практику реабілітації травмованих спортсменів, результати якої активно висвітлює в мережі. По відгуках дуже неоднозначна людина.

Беноні Коннахт – та сама рожевоволоса. Даорнка, донька одного з дипломатів. Спеціалізація – пластична хірургія. Не сказала б, що горить бажанням тут працювати, можливо, це у неї така тактика.

П’ять медиків, одного з яких протиснув у цей список впливовий покровитель. Злість – не та емоція, яку варто накопичувати. Теоретично, це може бути будь-хто з них.

—  Знаєш, ця успішна четвірка мене вже бісить. — Коннахт куйовдила і без того розтріпане волосся, кривлячись щоразу, як підносила їжу до рота. — Корчили  на лекції з себе незрозуміло що. Ніякої професійної солідарності.

Якщо перші відбори проходили за принципом підсумкового рейтингу, то останні кілька років ЗОХІ перейшли до відбору з вильотом: протягом усього випробного терміну претендентів оцінюють і кандидат з найнижчими показниками достроково припиняє участь у відборі. Коннахт, по правді, особливих успіхів не досягла ніде, крім стрільби. Та й то більше очима. Мені зрозуміла її злість і нетерпимість, але ніхто не чекає від вчорашнього випускника медичної академії значних досягнень. Логічно, що об’єднавши зусилля, решта новобранців гарантують собі спокійне життя на найближчі два або й три місяці.

Я не стала пояснювати ці елементарні речі.

—  Даремно вони нас недооцінюють, — бурчала дівчина. — Як тільки ввійду в нормальну фізичну форму, — на цьому слові мозоль на лівому мізинці занив, і я скривилась. — Покажу їм на що здатна. І не кривись. Тобі, Теа, до речі, варто зменшити порції. Бо вони впливають на вагу і результати тренувань.

Як ця дівчина може весь ходити ситою з напівпорожньою тацею на сніданок, обіду та вечерю, залишалося загадкою. Я мовчки кивнула і прикусила язика.

Через кілька днів Коннахт, побачивши мої спроби взути тактичні черевики, яким передував рідкий клей, регенераційні пластирі, бинтування ніг, три пари шкарпеток і сльози на очах, спробувала виторгувати у тренера з фізпідготовки кілька днів відпочинку. Успішно, як не дивно. Наставник не бачив трагедії у пропуску кількох занять. Все рівно я у рейтингу остання. Хай Матір Природа хранить Гверна ро Гаела!

Так, завдяки небайдужості Бетоні Коннахт заняття з фізичної підготовки першого дня проходили без мене. Проте моє щастя тривало рівно добу, бо наступного у житловий блок у прямому сенсі ввірвався захеканий хлопчина, щоб доставити «ледарку» на полігон. Спітнілий новобранець всю дорогу просив поквапитись, бо за затримку нам додадуть кілька кілометрів. Коли ноги горять вогнем, а на очі навертаються зовсім не сльози щастя, якось байдуже накинуть ті кілька кілометрів чи ні.