Глава 2

Шайла

День тягнувся невимовно довго. Завчені розповіді останніх кандидатів звучали в унісон з гулом в скронях. Все, про що я мріяла, це повноцінна вечеря. Двоє колег саме її доїдали.

— Гверн! Таран! Ось ви де! Не дуже рада вас бачити, та я вмираю від голоду, то ж потерплю.

Гверн ро Гаел зі Стражів ледь помітно усміхнувся і поглядом вказав на місце навпроти. Його сусід, як типовий німий розвідник, а з недавніх пір – заступник керівника відділу безпеки, мовчки кивнув і продовжив колупатись в тарілці. Роздивившись їх порції, я не стрималась від здивування, бо заланьї в меню не помітила. Таран скупо пробурчав, що делікатеси з Фодео на нашій кухні довго не затримуються, а захопити порцію для мене, мова не йшла.

— Як співбесіди? — Гверн, підсунув чашку з кавою поближче. Мою чашку.

— Особливо немає з чим порівнювати. Трохи нудно, але в цілому терпимо наче, — знизала плечима, прощаючи йому ту каву, бо запіканка, що вони мені лишили – просто блаженство. — Більшість – тямить у законодавстві і сяк-так тримає себе в руках. Подивимось, що буде на стажуванні. А у вас як? Квартальну перспективу сформували?

— Не нага-а-ддуй!!!! — протягнув  Гверн.

— А що так? — озвався Таран, не втримавшись, щоб не потоптатись по наболілому. — Більшість справ – фактові глухарі? Тобі ж доповідати неіснуючі досягнення – звична справа, — додав він, плеснуючи друга по плечу.

— Каже той, хто минулого місяця проштрафився. Готовий половину зарплати поставити на те, що цього місяця тобі знову влетить за нестатутну поведінку.

Згадка про закінчення кварталу явно нервувала Гверна, який плавно наближався до титулу головного скиглика ЗОХІ, описуючи перспективи, що відкриються кожному після наради, а особливо йому. Чоловік благав про допомогу з допитами потенційних відморозків, бо це – моя основна робота як менталіста.

Справа в тому, що наш Головний регулярно погрожує позбавити всіх надбавок, а найгірших у рейтингу відправити навчати новобранців, якщо результати роботи його не влаштують. Вони його не влаштують у будь-якому випадку, бо новачків має хтось навчати. Орен, як приклад, добровільно йде щороку в наставники медикам або на первинний відбір, щоб придивитись до перспективних кадрів. Мене ж відправили в комісію з відбору, за те, що один недоумок з сусіднього кабінету перед відпусткою прокрастинував, лишивши після себе купу завдань.

Як наслідок, на минулій нараді Головний нагадував цунамі, бо востаннє менталістів так пісочили ще на моєму першому році роботи. Може, дядько просто старіє, або скидає негатив?

— Тобі не вперше вигрібати, Гверн, — озвався Таран, поглядом натякаючи другу, що їсти можна й швидше, — Група пластилінових, яким треба підтирати як не соплі, то зад – це не так і страшно. Шайла підтвердить. А по допитах можеш завтра на мене розраховувати, тільки не ний,

— Не страшно йому! — не заспокоювався той. — Може, сам цим займешся, магістр непрошених порад? Ти ж не забувай, що десь ще рік ці новачки бігатимуть до наставників при найменшій проблемі. А ще врахуй, що третина з них звільниться через 3-5 років. Це в кращому випадку. Друга третина, якщо не половина, всім подякує, як тільки отримає житло і відповідну вислугу.

Запихаючи їжу за обидві щоки, я слухала аргументи цих двох і зупинилась на тому, що наставництво – це терпимо. Контроль показників успішності і формування рейтингу новобранців багато часу не займе. Зате завжди буду в курсі новин, любовних драм і скандалів.

Їх перепалка веселила. Та, якщо таргани Гверна ро Гаела стараються не виходити за межі допустимої професійної деформації, то про його звихнутого на конспірації друга такого не скажеш. З іншого боку, відносно нормальні у ЗОХІ надовго не затримуються. Весь час, поки вони дискутували про цьогорічні особливості відбору, Таран потроху перетворювався грозову хмару, колупався в тарілці, а потім просто мовчки пішов геть.

— Дякую! І тобі також гарного дня! — радісне побажання Гаела адресат проігнорував, колеги з сусідніх столиків нездорово на нас косилися.

— Не звертай уваги, — махнув рукою Гверн, помітивши як я розглядаю зігнуту виделку, — Ти ж в курсі, що в нього клієнтка відбита на голову?

Не те, щоб я знала багато подробиць, але кивнула. Кивок не врятував від історії про чергову чи то дочку, чи то дружину золотого мішка, яка виїдає мозок Тарана чайною ложкою.

— Ти бачила, як вранці перед центральним входом ця «емра» верещала на ультразвуку? На місці батька такої навіженої я б доплатив тим бандитам, що хочуть її викрасти. Плюс, знову запити по дотриманню прав біженців прийшли. У Головного вже око сіпається, певно, відчуває, що вилетить звідси, якщо буде новий скандал, — багатозначно підняв брову колега.

Мій колишній наставник, який не факт, що ще живий, любив говорити, що робота у ЗОХІ – це синусоїда. Останні кілька місяців всі важко працювали, щоб спіймати торговців людьми з віддалених планет. Оголошення відбору повинно було стати затишшям перед останнім ривком. Якби не одне «але»…  

Кілька років тому наша контора вляпалась у гучний скандал. Все почалось з того, що нікому не відома Ін-Марі Магді не пройшла відбір на посаду штатного медика і розпочала із ЗОХІ медіаційну процедуру. Ситуація вийшла до простоти ідіотська: через відставку наставника медиків його новобранців розкидали по інших групах до спливу випробного терміну. По суті, ті два місяці, що залишились, на якість підготовки та результати відбору суттєво б не вплинули. За матеріалами Магді значилась однією з головних претенденток на вакантні посади медичної спеціалізації. Однак у групі під керівництвом Тарана показники успішності креідінки різко погіршились, та й сам відбір для неї закінчився госпіталізацією. Звісно, це не єдиний випадок в історії відомства, коли учасники відбору біжать до журналістів і розказують про те, які ЗОХІ нелюди, але перший після реформи з програною медіацією і публічними звинуваченнями ЗОХІ в дискримінації колишніх біженців за ознакою віросповідання та статі, які лились на Головного з кожного чайника. Скільки коштувало лишитись після цього на посаді, знають тільки він і його банківський менеджер.