Вірно прийняте рішення

Інколи одне-єдине рішення здатне змінити все наше життя.
Саме так сталося з головним героєм цієї історії — сімнадцятирічним Андрієм.
Стояв теплий літній день. У міському парку дзюркотів фонтан, розсипаючи навколо тисячі блискучих краплин. Андрій сидів неподалік, вдивляючись у воду. Та насправді він дивився не на фонтан — його думки були далеко.
Він розмірковував над сенсом життя.
Його життя було зовсім не таким простим, як могло здатися стороннім людям. Батьки постійно сварилися. Їхні суперечки дедалі частіше перетворювалися на крики, взаємні звинувачення та погрози розлученням.
Для оточуючих вони здавалися звичайною щасливою сім'єю. Але лише зовні.
За зачиненими дверима дому вони ніби ставали іншими людьми. Кожен намагався довести свою правоту, перекласти провину на іншого. Мама часто починала виправдовуватися, хоча це лише погіршувало ситуацію. Адже нерідко людина, яка постійно виправдовується перед тим, хто її звинувачує, сама починає виглядати винною, навіть якщо це зовсім не так.
Та про це, можливо, згодом.
А зараз Андрій сидів біля фонтану й запитував себе:
«У чому сенс мого життя? Хто я? Для чого живу?»
Раптом серед перехожих його увагу привернув хлопець у білій футболці. На ній великими літерами було написано:
«Дорогою ціною», а нижче був зображений хрест.
«Що це означає?» — подумав Андрій.
Несподівано він відчув сильне бажання наздогнати незнайомця. Йому здавалося, ніби саме ця людина знає відповідь на всі його запитання.
Він швидко рушив услід. Крок за кроком пришвидшувався, доки майже не побіг.
— Ей! Зачекай! Хлопче у футболці з написом «Дорогою ціною»! Будь ласка, постій! Я вже втомився тебе наздоганяти!
Незнайомець озирнувся і зупинився.
— Так, слухаю тебе. Ти щось хотів?
— Так. Скажи, будь ласка, що означає напис на твоїй футболці?
Хлопця звали Тимофій. Саме в цей час він прямував до церкви на вечірнє богослужіння.
Посміхнувшись, він відповів:
— Поглянь навколо. Ми вже майже прийшли. Заходь зі мною. Я вірю, що саме тут ти знайдеш відповіді на свої запитання. Після служіння ми ще поговоримо, і я із задоволенням поясню тобі, що означає цей напис. До речі, мене звати Тимофій. А тебе?
— Андрій.
— Дуже приємно познайомитися, Андрію. Ходімо.
Перед ними стояла невелика євангельська церква.
До цього часу Андрій ставився до євангельських церков досить скептично. Але цього разу вирішив зайти.
Ледь переступивши поріг, він відчув щось незвичне. Атмосфера була наповнена щирою любов'ю, теплом і спокоєм. Такого внутрішнього миру він не відчував ніколи.
У серці з'явилася дивна впевненість:
«Сьогодні я отримаю відповіді.»
Коли пастор вийшов проповідувати, він сказав:
— Відкриймо, будь ласка, Євангеліє від Матвія 13:31–32...
Він прочитав притчу про гірчичне зерно, а потім звернувся до книги пророка Ісаї 61:1.
Після читання пастор пояснив:
— Царство Небесне подібне до маленького гірчичного зерна. Воно здається зовсім незначним, але коли виростає — стає великим деревом, у вітті якого знаходять прихисток птахи. Так само і Боже Слово. Воно потрапляє в людське серце, мов маленьке зернятко, а згодом приносить великий плід.
Ісус назвав Себе Добрим Пастирем. Він знає Своїх овець, а вони чують Його голос.
Якщо сьогодні твоє серце зламане, якщо ти розгублений чи не бачиш сенсу життя — знай, що Христос має відповідь.
Він заплатив за кожного з нас дорогою ціною — віддав Своє життя на Голгофському хресті, щоб ми могли отримати прощення гріхів і життя вічне.
Тому, коли тобі здається, що ти не можеш, пам'ятай слова Святого Письма:
«Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, — в Ісусі Христі.»
Змінюйте своє мислення, і Бог почне змінювати ваше життя.
А зараз, якщо хтось бажає примиритися з Богом і прийняти Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, можете вийти вперед.
Не вагаючись, Андрій піднявся зі свого місця.
Разом з іншими людьми він вийшов уперед.
Цього вечора він уперше у своєму житті щиро покаявся і прийняв Ісуса Христа у своє серце.
Після закінчення служіння Андрій знову зустрів Тимофія.
— Дякую тобі, — щиро сказав він.
Тимофій усміхнувся.
— Не мені дякуй. Дякуй Богові. Саме Він торкнувся твого серця.
— Але саме напис на твоїй футболці привернув мою увагу.
— Напис лише допоміг тобі зупинитися. А життя твоє змінив Бог.
— Я хочу прийти ще. Коли буде наступне служіння?
— Дай свій номер телефону. Я зателефоную тобі, і ми підемо разом.
Вони обмінялися номерами.
— Я навіть не можу передати словами, що зараз відчуваю. У моєму серці такий мир...
— Це Божий мир, — відповів Тимофій. — І я дуже радію за тебе.
Вони потиснули один одному руки й домовилися зустрітися вже найближчим часом.
Невдовзі Андрій розповів про своє покаяння батькам.
На його великий подив, вони не лише поставилися до цього з повагою, а й самі захотіли прийти до церкви.
Через деякий час вони також покаялися, прийняли Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем та почали відвідувати богослужіння.
Поступово їхня сім'я почала змінюватися.
Розмови про розлучення залишилися в минулому.
Конфліктів ставало дедалі менше.
У дім повернулися мир, взаєморозуміння і любов.
Андрій був по-справжньому щасливий.
Він зрозумів, що того дня його життя змінив не напис на футболці.
Напис лише привернув його увагу.
Його життя змінив Бог.
І це стало справжнім дивом.
Таке диво може статися і в твоєму житті.
Усе починається з вибору.
Саме вибір визначає напрямок нашого життя і навіть нашу вічність.
Наш земний шлях не триває вічно. Одного дня кожен із нас постане перед Богом.
Тому зроби правильний вибір.
А який вибір готовий зробити ти?
Дорогі друзі!
Щиро дякую кожному, хто прочитав цю книгу до кінця.
Якщо ця історія торкнулася вашого серця, підтримайте її вподобайкою та підпишіться на мій акаунт, щоб не пропустити нові книги й оповідання.
Буду вдячна, якщо ви порекомендуєте мої твори своїм друзям.
До нових зустрічей на сторінках моїх наступних книг!
З любов'ю,
Іванна Турецька.