Частина І: ВИХІД. Старий завіт. доВіра

Аврааме, глянь в небо. То ж  скільки там бачиш зірок?
Не силкуйся, не треба. Почуй, і зроби перший крок.
Я помножу твій рід, і нащадків не злічиш своїх.
То нащадки від віри, що Божих шукає доріг

доВІРА

Авраам з Ісаком
- Глянь, тату, пташка заблукала у стерні.
Дивись, як б’ється, сили не шкодує -
І не злетить, не може. То ж дозволь мені -
Підійду й пташку в небо відпущу я?
- Не треба, сину. Пташка нас боїться.
Для неї воля - вище всяких благ.
- А що то - воля?
- Дивна таємниця
- То розкажи мені ще трохи про дива!
- Ти сам, як диво.
- Ні, так не годиться!
Мені про волю ти не розповів!
Чому за нею так женеться птиця?
- О, сину, то сам Бог мені відкрив.
Він дивний Бог, Він - Істина і Світло.
Він серце відкриває для своїх.
У Ньому лиш душа моя розквітла
І з Ним я не боюся жодних лих.
Він - вірний Бог. І що лиш обіцяє,
Те неодмінно вчинить без вагань.
Він - найцінніше, що в житті я маю,
Для мудрості Його я відречусь від знань.
Він сильний Бог. І Він не терпить рабства.
З одного сина волі - творить світ,
Що повний вщерть духовного багатства.
Раби живуть в кайданах сотні літ,
І що робити з волею - не знають,
Як навіть вдасться їм її знайти.
А вільні серцем полум’ям палають
І щоб творити можуть все знести.
Ти син обітниці, Ісаку, ти син волі.
Не раб, а диво. Свідчення з небес,
Того, що лиш в людей існують ролі,
А Бог - Творець нових живих чудес.
Сини два маю: перший - від зневіри.
Бо що ж людина, довгий її вік?
Межу міць має, сила має міру.
Та хто пізнає Божій силі лік?
І вірний Бог Своїм міцним завітам.
Він каже слово - і скасує хто?
Він каже: будуть в старця діти,
Дарма, що має років майже сто.
- Мій тату, ось дрова і ніж несемо далі,
Але ж не бачу я поблизу звіра...
То де ж ягня, яке у жертву спалим?
- Господь нагледить, сину, Ягве-Іре...

Аврааме, глянь в небо. То ж  скільки там бачиш зірок?
Не силкуйся, не треба. Ти віри зробив перший крок.
Я помножу твій рід, і потомством твоїм рід людський
Буде благословенний на всі покоління й віки