Розділ 30

Система показувала штатну команду, підтверджену двома електронними підписами. Перший належав Павлові. Другий — його заступниці, яка після обіду переконувала мене, що без письмового дозволу області не торкнеться затворів.

Зараз на телефон вона не відповідала.

Черговий диспетчер спробував скасувати операцію з центральної панелі. Команда зависла в черзі, а потім повернулася з помилкою: дистанційне керування заблоковане локальним постом.

— Який саме пост? — запитала я.

— Стара щитова при обвідному каналі. Там ручний перемикач. Якщо його перевели в місцевий режим, звідси нічого не зробимо.

На екрані витрата зростала. За двадцять хвилин у водосховище надійшло стільки води, скільки було дозволено подати за весь завтрашній тест. Біля дамби рівень піднявся лише на два сантиметри. У секторі Старих Ясенців — на одинадцять.

Я викликала область, аварійну службу й поліцію, а Сергій зібрав рятувальників ще до завершення першої розмови. Данило приїхав разом зі слідчим. На ньому була та сама футболка, у якій він давав свідчення, проте службове посвідчення й ключі вже лежали в опечатаному пакеті.

— Мене відсторонили від керування групою до перевірки, — сказав він. — Командує Сергій. Я можу йти як працівник, якщо він допустить.

Сергій почув і кивнув.

— Допущу, якщо не почнеш вирішувати за мене, кого куди посилати. У щитовій ти орієнтуєшся краще.

— Домовилися.

До старої щитової вели дві дороги. Коротша проходила гребенем греблі, але біля правого примикання вже збільшилася фільтраційна витрата, тому ми поїхали нижньою, через бетонний канал і покинуті склади. У першій машині були Сергій, Данило та двоє енергетиків, а я їхала зі слідчим позаду, стежачи за рівнями з ноутбука.

Над водосховищем стояли нерухомі хмари. Старі Ясенці за денного світла майже зникли, лише верба й кілька парканів трималися над мілиною. Коли локальний рівень перетнув двадцять сантиметрів підйому, на місці церкви засвітилася перша жовта точка 7-ЯС-04. Потім ще одинадцять.

Вони не рушили дорогою — розходилися по дворах.

Щитова стояла нижче греблі, наполовину вкопана в схил. Зовнішні двері були відчинені, всередині горіло аварійне освітлення. Біля панелі місцевого керування лежала заступниця Павла. Вона була при свідомості, дихала рівно, але не могла пояснити, навіщо поставила другий підпис.

— Павло Степанович подзвонив, попросив приїхати, — повторювала жінка. — Я чекала його біля входу. Потім із водовідвідної труби мама сказала, що він уже всередині. Мама знала код від панелі. Хоча вона померла до реконструкції.

Код заступниця ввела сама. Голос лише скористався тим, що вона пам’ятала робочі цифри й хотіла почути матір.

Медики вивели її надвір. Ручний перемикач лишався в положенні «місцеве», захищений металевою скобою та навісним замком. Ключа не знайшли.

— Зрізати? — запитав енергетик.

— Якщо пошкодимо привід у цьому положенні, канал залишиться відкритим, — відповіла я. — Спершу треба розвантажити механізм. Відкрийте нижній скид вручну хоча б на третину, потім зменшуйте подачу по п’ять відсотків. Не навпаки.

— Нижній скид також у місцевому режимі, — сказав Сергій, глянувши на сусідню панель. — Пост біля старого водовипуску.

Два блокування в різних будівлях означали підготовлену операцію. Голос міг підштовхнути заступницю поставити підпис, але хтось заздалегідь перевів пости й повісив замки.

У дверях з’явився Павло.

Він прийшов пішки зі сторони водовипуску, у легкій куртці поверх сорочки. Ключ тримав у руці. Слідчий ступив йому назустріч, однак Павло не намагався тікати чи приховувати предмет.

— Затвор уже пішов, — сказав він. — Якщо зараз смикати режими, отримаємо гідроудар. Дайте системі набрати розрахунковий рівень.

— Розрахунковий ким? — запитала я. — Область погодила десять сантиметрів завтра вранці. Зараз у старому селі двадцять сім і темп зростає.

— Біля греблі чотири. Навантаження в межах.

— Ви самі знаєте, що локальний перепад означає невідомий напір. Ми не можемо оцінити межу.

Павло подивився на Данила. Тільки тоді помітив опечатаний пакет із посвідченням у руках слідчого.

— Ти віддав карти.

— Усі. І написав, хто наказував міняти звіти, а хто погоджувався.

— Ти думаєш, цим урятуєш її матір?

— Ні. Я перестав використовувати порятунок як виправдання для брехні.

Сергій уже телефонував групі біля водовипуску й передавав мою послідовність. Данило не забирав у нього командування — стояв біля механічної схеми, показував енергетикові, який контур живить привід обвідного каналу.

— Павле Степановичу, передайте ключ, — сказав слідчий.

— Ви бачили чоловіка з чужою пам’яттю? Дублікати одягу в лікарні? Шістнадцять років тому я вже чекав, поки люди домовляться з тим, чого не розуміють. За дві ночі зникли Оксана й працівник ремонтної бригади. Данило мало не пішов за голосом у воду. Коли рівень підняли, це скінчилося.