ГЛАВА 20. Справжня причина війни.

ГЛАВА 20.

Справжня причина війни.

Після прочитання листа Нефіра ще довго не могла говорити.

Вона сиділа біля кам'яного столу, тримаючи в руках останні слова батька.

«Ти не ключ. Ти — вибір».

Ці слова не давали їй спокою.

Якщо він знав, що вона колись знайде фортецю, то мав знати й те, що вона захоче дізнатися правду.

А отже, десь тут повинні бути відповіді.

— Нам потрібно знайти все, що стосується війни, — сказала Нефіра.

Каїр підняв голову від старих книг.

— Чому?

— Бо всі говорять про неї однаково.

— Про Велику війну?

— Так.

Вона поклала лист на стіл.

— Мені розповідали, що два світи були з'єднані. Потім почалася війна. Портали стали небезпечними, і їх закрили.

— Саме так написано в офіційних хроніках.

— Але я більше їм не вірю.

Каїр повільно кивнув.

— Я теж.

***

Вони почали шукати.

Перші записи були майже такими самими, як ті, що Нефіра вже читала.

Війна.

Катастрофа.

Закриття Воріт.

Загибель тисяч людей.

Але чим старішими були документи, тим більше з'являлося суперечностей.

— Ось, — сказав Каїр.

Він поклав перед Нефірою товсту книгу.

— Це хроніка першого королівського архіву.

— Наскільки стара?

— Майже двісті років.

— А є старіша?

— Є.

Він дістав ще одну. Потім ще. Нефіра почала помічати закономірність. У новіших книгах писали:

«Війна почалася через боротьбу за контроль над Воротами».

У старіших:

«Війна почалася через розбіжності між хранителями двох магічних традицій».

А ще старіші говорили зовсім інше. Там майже не згадувалася війна. Там писали про розділення.

Нефіра насупилася.

— Чому?

— Що?

— Чому в найстаріших записах немає слова «війна»?

Каїр перегорнув сторінку.

— Не знаю.

— Подивись.

Вона показала йому текст.

— Тут написано: «Після рішення Старшої Ради Ворота були розділені».

Каїр завмер.

— Дай сюди.

Він перечитав.

— Це неможливо.

— Чому?

— Тому що в офіційній історії ніколи не було жодної Старшої Ради, яка могла б наказати закрити Ворота.

Нефіра подивилася на нього.

— Тоді хтось збрехав.

***

Вони шукали ще кілька годин. Знайшли карти. Списки імен. Старі договори. Записи хранителів. І нарешті — книгу без назви.

Її обкладинка була зроблена з темного металу. На ній не було жодного символу. Каїр спробував відкрити її. Книга не піддалася.

— Дай мені.

Нефіра простягнула руку. Щойно її пальці торкнулися обкладинки, метал засвітився. Книга відкрилася. На першій сторінці було написано:

«Історія розділення. Записи тих, хто залишився».

Нефіра прошепотіла:

— Розділення.

Вона перегорнула сторінку. Текст був написаний від руки.

«Нехай ті, хто прийде після нас, не повірять офіційній історії».

Нефіра відчула холод.

«Не було Великої війни за Ворота».

Вона підняла голову. Каїр стояв поруч.

— Читай.

Вона продовжила.

«Була змова тих, хто зрозумів, що Ворота більше не можна контролювати».

Нефіра повільно перегорнула сторінку.

«Два світи почали змінюватися. Магія переходила з одного світу в інший. Пустеля почала прокидатися. Люди почали чути голоси тих, хто жив за межею».

Нефіра завмерла.

— Пустеля...

Каїр кивнув.

— Читай далі.

«Деякі з нас хотіли зберегти Ворота. Інші боялися того, що станеться, якщо два світи об’єднаються. Тоді було прийнято рішення».