19. Діана

Я була така щаслива, коли Данило перед усіма сказав, що ми зустрічаємось. Було таке враження, що за плечима виросли крила, і хоча після того час від часу за моєю спиною чулися перешіптування, я все ж була рада. що ми нічого не приховуємо, і можемо відкрито висловлювати свої почуття. Хоча це в мене були почуття, а чи відчував щось до мене Данило? Я не була впевнена в цьому… Може, він просто хороша людина і тому так турбується про мене і Мію, а я вже придумала собі, що у нас все взаємно…

І все одно мені хотілося вірити, що навіть якщо зараз він нічого не відчуває, то потім може закохатися в мене. Адже так трапляється у житті? 

З такими думками я йшла до його кабінету, щоб запитати, чи не зробити йому кави. Але, коли відчинила двері, побачила, що він обіймається і цілується з якоюсь незнайомою мені рудоволосою дівчиною. 

 — Ой, — тільки й змогла сказати я, почуваючись дуже по-дурному. Це що, в нього кастинг на потенційних “наречених”? Я не підійшла, і він вирішив пошукати нову претендентку на цю роль? А я вже стільки нафантазувала собіі про нас. включно аж до весілля і старості рука об руку…

— Діано… — Данило аж відштовхнув ту дівчину і поспішив до мене. — Це не те, що ти подумала, вона це раптово зробила! 

 — То це і є твоя подружка? Виглядає надто простою і не спотвореною інтелектом, — озвалася руда з-за його спини. 

— Діана дуже розумна, — насупився Данило. — Лізо, я ж вже сказав тобі, що вона мені дуже подобається і що в нас все серйозно, що тобі ще треба сказати, щоб ти пішла? — це він вже вимовив достатньо грубо.

 — Я й так вже збиралася йти, просто цікаво, наскільки тобі вистачить цього маленького захоплення, — скептично всміхнулась Ліза. — Коли ця розумна Діана тобі набридне, ти знаєш, де мене шукати. Бувай! — і з цими словами вона ходою моделі на подіумі вийшла з кабінету. 

Я почувалася ніби обпльованою. Опустила голову, з усіх сил намагаючись стримати сльози, але одна сльозинка зрадницьки викотилася з ока і прокреслила слід по щоці. 

Данило підійшов до мене і раптом обійняв. 

— Ти дуже хороша, чуєш? Красива, розумна, мила… Практично ідеальна. 

— Ти, мабуть, просто хочеш, щоб я не засмучувалась, — прошепотіла я, підіймаючи обличчя і зустрічаючись очима з його поглядом. Але в його очах я побачила щирість і теплоту, і в мене аж подих перехопило від думки, що може він і справді вважає мене ідеальною…

— Краще тобі не знати, що я… хочу, — видихнув він мені в губи, які раптом стали небезпечно близько від моїх.

Але цієї миті телефон Данила, що лежав на столі, різко задзвонив, і ми обоє мимоволі відхилилися одне від одного, так, немов злякалися, що хтось нас побачить. 

 — Відповідай, а я піду зроблю нам обом каву, — сказала я. Серце так сильно калатало в грудях, що потрібно було трохи пройтися, аби заспокоїтись. 

— Добре, — він схопився за телефон, але виглядав дещо засмученим, коли брав слухавку…

***

Коли я повернулася з кавою, він уже завершив розмову і сидів, замислено дивлячись у простір перед собою. 

 — Була якась неприємна розмова? — запитала я, ставлячи перед Данилом чашку. Мені так хотілося торкнутися його обличчя губами, розгладити цю серйозну складку на чолі… Хотілося, щоб ми були щасливі разом, і тоді всі проблеми і негаразди нам не будуть страшні…

— Мати дзвонила, — він насупився. — Загуглила твої мережі і побачила малу. 

— Вона невдоволена цим? — я зітхнула. 

— Злилась, що я нічого не сказав, ну, що ти "з дитиною". Але яка різниця? Блін… Мені все одно, чи ти з дитиною, чи без, тобто, ну, в хорошому сенсі маю на увазі. Нічого поганого в дитині я не бачу. Мала взагалі в тебе прикольна і мила. 

 — Ну, немає нічого дивного, — я знизала плечима. — Вона може подумати, що я з тобою з розрахунку, а не через кохання….

“Хоча це не так”, — мало не сказала, але вчасно зупинила себе. Я не повинна була говорити про кохання, поки не переконаюся, що він дійсно щось відчуває до мене. Не хочу маніпулювати ним і змушувати бути зі мною заради дитини. Лише коли переконаюся, що  йому дійсно небайдужа, наважуся зізнатись, що Мія — його донька…

— Запрошує нас з малою на вечерю. Не знаю навіть, чи варто йти… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі! Також маю свій телеграм-канал @booknet2VM, де публікую візуалізації, спойлери та розповідаю про себе і процес письма, посилання в прикріпленому комертарі