17. Діана

 Незручну ситуацію розрулив ще один дзвінок у двері, тепер цевже був кур’єр з піцою. Забравши її, я весело сказала:

 — Ходімо вечеряти? Хто останній сяде за стіл, той миє посуд! 

— Мамо, я погано мию посуд! — вигукнула Мія і побігла за мною. Останнім на кухню зайшов Данило.

Він все ще уважно дивився на мене, схоже, ревнував.

 — Схоже, мити посуд доведеться тобі, — усміхнулась я. — Ну, правда, його буде небагато…

Я увімкнула чайник і розклала по тарілках шматочки піци. 

— Я не проти, — відповів Данило, сідаючи за стіл…

 ***

Посуд ми, правда, помили всі разом. Данило мив, Мія витриала рушником, а я ставила на поличку. А потім ми пішли до вітальні, щоб подивитися фільм. 

 — Міє, тобі пора спати, — спохопилася я, побачивши, що стрілки годинника підійшли до десятої. 

— Але у нас гості, — вона  поглянула на мене. — Данило ще не пішов!

 — Він може почитати тобі казку, але потім ти вже залишишся в ліжку, — запропонувала я компроміс. — Даниле, ти не проти? 

— Не проти… Ну, ви ж мені дасте, що читати? — тут же запитав він.

 — Ми читаємо Мері Попінс! — пояснила Мія. — Ти знаєш цю казку? Я покажу тобі де ми зупинились…

— Щось таке чув, — він кивнув. — Заодно пригадаю….

***

Мія не дослухала розділ книги до кінця, її очі заплющилися на передостанній сторінці, а за хвилину вона вже солодко спала. Дарило закрив книгу і простягнув мені. 

 — Вибач, що трохи напружила тебе усіма цими клопотами, — усміхнулась я.  — Ти справився з ними дуже гідно! 

— Це було незвично, — він теж усміхнувся. — Ну, тобто, я ніколи ще не пробував себе в такій ролі. Майже як батько.

 — Тепер добре подумаєш, чи варто заводити дітей, — спробувала віджартуватися я, хоча слова : “Ти не майже, ти справді її батько” так і рвалися з уст. 

— Ну, це ж я ще робив ніби приємну батьківську "роботу", — відповів Данило. — Тобто, це не так страшно, як якби наприклад дитина захворіла. От тоді б я точно розгубився.

 — Так, хвороби — це завжди неприємно, але не будемо про погане… Посидимо ще, чи тобі вже пора додому? — я трохи схвильовано захирнула йому в очі. 

— Можемо і посидіти, якщо ти не проти, — він кивнув. — Ми ж не додивились фільм. 

 — Добре, давай додивимось, у мене там була ще пляшка вина, можна трішки випити, — сказала я, відчуваючи, як серце починає битися прискорено. Чи не подумає він, що я намагаюся його спокусити? 

— Так, було б добре, вино я люблю, ходімо, я допоможу відкоркувати…

***

Ми вмостилися перед телевізором з келихами вина, а через деякий час у фільмі розпочалася романтична сцена. Ми обоє уважно дивилися на екран, вдаючи, що нічого особливого не трапилось, але герої обіймалися і цілувалися все палкіше. і я мимоволі перевела погляд на Данила, він також поглянув на мене і торкнувся кінчиками пальців моєї долоні, після чого сковтнув слину. 

Я відчула, як від цього дотику по моїй руці пробігли мурашки, а в горлі пересохло. Повернулась до нього і заплющила очі, затамувавши подих, очікуючи, що він мене поцілує. Все тіло тягнулося йому назустріч, серце тріпотіло в грудях…

Аж раптом його рука зникла з моєї і я розплющила очі.

 Побачила, що він дивиться кудись мені за спину. 

— Ой, — почула звідти голос  Мії. — Я просто захотіла пити, ви б пішли в свою кімнату займатись всім "цим"! — вона зробила акцент на останньому слові і я відчула, як сором заливає мої щоки фарбою… 

***

гортай далі, там продовження ------------>