8. Данило

Діани щось довго не було, тож я встав з-за столу і пішов до виходу, але прямо за дверима з мене зустрів батько, який теж відходив. 

— Куди це ти так поспішаєш? — запитав він.

— Діани довго немає, — відповів я. 

— Нікуди твоя Діана в будинку не подінеться, — він закотив очі. — Ходімо, у мене до тебе є розмова.

— Тату, я серйозно ,я хочу її знайти, — я насупився.

— Приділи мені пару хвилин і підеш куди хочеш, — він повів мене до кабінету, а коли двері за нами зачинились, продовжив: — Ти спеціально привіз цю дівчину, щоб позлити матір? 

— А чим її не влаштовує Діана? — хмикнув я. — Вона красива, розумна. Що вам ще треба?

 — Вона не з нашого кола, і це дуже помітно, — насупився батько. — Ми завжди думали, що ти обереш когось із наших знайомих…

— Чим, наприклад? — я теж насупився. — Чим це так помітно? Грошима на рахунку? Думаєш, я не зможу сам забезпечити свою родину?

 — Вона явно з бідної родини,  — сказав батько. — Ні, ми не сноби, я ніколи не дивився на статки людей, якщо це були дійсно достойні люди. Але все ж, у тебе ніколи не виникало думки, що Діана може зацікавитися не так тобою, як можливістю отримати розкішне життя? І потім, коли ти дізнаєшся про це, це буде розчаруванням для тебе… Краще добре зважити всі “за” і “проти”...

— Вона не така, — я ледь насупився. Хоч ми з Діаною і не були парою по-справжньому, але мені не сподобалось, в якому тоні батько говорить про неї. — Мені краще знати, це ж я зустрічаюсь з нею, а не ти. 

 — Ти давно з нею зустрічаєшся? — скептично поцікавився батько. — Ти ж знаєш. на початку стосунків усім керують гормони, а мозок вмикається значно пізніше…

Я одразу пригадав нашу легенду.

— Ми спочатку зустрічались, коли вона ще вчилась в універі. Ото я тоді теж подумав що гормони, те-се, ми тоді розійшлись. Але зараз я вже точно можу сказати, що вона мені подобається не тільки як сексуальний обʼєкт, тату. Вона цікава, добра, мила дівчина. 

 — Ну добре, я не буду тобі нічого забороняти, ти вже дорослий і маєш голову на плечах, просто не поспішай з оформленням ваших стосунків, придивись краше до неї і постарайся, щоб вона не завагітніла…

— Вже якось сам з цим розберуся, знайшов, що мені казати. І взагалі, я вже не хлопчик двадцяти років, навіть якщо вона завагітніє, не бачу в цьому нічого поганого.

Не те щоб я планував щось подібне, але коли уявив, що ми з Діаною дійсно могли б спати… Мені сподобалась ця фантазія. 

 — Ой, боюся, що ти залишився таким же впертим. як і був у дитинстві, — зітхнув батько. — Добре, йди, не буду тебе затримувати…

— Так, піду, — я кивнув. — Не переживай, вона дійсно хороша, — додав перед тим, як вийшов.

Пішов в сторону вбиралень, але коли йшов туди, побачив на веранді одиноку жіночу фігурку. Це точно була Діана, вона обіймала себе за плечі, певно, там було прохолодно.

Але чому вона пішла туди, а не назад за стіл? 

Я пішов до неї, зайшов усередину і вона обернулась на звук відкриття дверей.

Я побачив на її щоках доріжки від сліз. 

— Що трапилось? — запитав, знімаючи з себе піджак і накидаючи їй на плечі. Я залишив руки в неї на плечах, майже обіймаючи її. — Чому ти плачеш? — додав тихіше.

 — Так, нічого, — вона похапцем змахнула сльози. — Не хвилюйся, просто стало сумно, але ти тут не винен…

— Тобі щось Христина сказала, так? — я ледь насупився, а руками інстинктивно пригорнув Діану до себе. 

 — Ми справді з різних світів? — вона зазирнула мені в очі. 

— З яких ще світів? — ні, я розумів, що вона каже, після розмови з батьком тільки дурень би не розумів. Але я не поділяв його думки і не збирався погоджуватись з цим дурним твердженням. — Ми з Землі, хіба ні? Ніби не іншопланетяни, — я усміхнувся.

Вона ледь усміхнулась:

 — Я мала на увазі, що з різних шарів суспільства. Я, мабуть, виглядаю якоюсь чужорідною тут, у колі твоїх знайомих…

— Ти дуже гарна, і тут, і деінде, — я торкнувся кінчиками пальців її щоки. Мій погляд зупинився на її губах. Так хотілось зараз податись трохи вперед і торкнутись їх своїми… Серце від однієї думки про це забилось набагато частіше. 

Вона схвильовано дивилася на мене, її губи ледь привідкрилися ніби в очікуванні поцілунку.

Саме в цю мить я побачив за склом дверей веранди матір. І тоді вже в мене не залишилось сумнівів. Я подався вперед і торкнувся губами її губ, прикриваючи очі…

***

гортай далі, там продовження ------------>