7. Діана

Все відбулося так швидко, що я навіть не встигла зрозуміти, як опинилася разом із Данилом на землі. 

Його обличчя було так близько до мого, що в мене аж мурашки побігли по шкірі, я так ясно, до найменшої подробиці пригадала ту нашу єдину спільну ніч, і злякалася, що він теж усе згадав і відштовхне мене. 

Але Данило просто притримав мене.

— Ти як, не вдарилась? — запитав неголосно, а сам трохи зажмурився, здається, він точно вдарився.   

 — Все нормально, просто ці кляті підбори… я не дуже звикла на них ходити, — винувато прошепотіла я. — Ти забився? Може, потрібна допомога? 

— Давай спочатку встанемо, а то на нас он вже витріщаються, — він очима кивнув в сторону і я побачила, що до нас поспішно наближається його мати, а з нею ще дві жінки, може, якісь її подруги чи родички. 

Я швидко піднялась і обтрусила сукню, на щастя вона не забруднилась і не порвалась. Данило теж встав на ноги. 

— Що тут відбувається, ви що, зібрались займатись цим у мене у дворі?! — його мама поглянула прямо на мене. — Який кошмар! Що ви собі дозволяєте? 

 — Прошу вибачення, це в мене нога підвернулась і я впала, а Данило, мабуть, хотів мене впіймати, — я винувато усміхнулась. — Та в результаті ми обоє здійснили м’яку посадку. Добре, що у вас тут немає камінців, тож ми не дуже забились…

 — Я не люблю камінців, — відразу подобрішала вона. — Ходімо до будинку, бо стає якось холодно… Здається, літу вже настав кінець…

***

У будинку всі пішли за стіл, на чільному місці сиділи господарі, поруч із мамою Данила якась дівчина-блондинка в червоній сукні, а біля неї запропонували сісти Данилу, мені ж — по іншу руку від нього. 

— Ми прийшли разом, тож і сидітимемо разом, — одразу відхилив цю пропозицію Данило. — Можемо сісти далі від вас, якщо тут місця на нас нема. 

 — Та тут є два місця, сідайте, — усміхнулась дівчина. — Даниле, ти мене пам’ятаєш? Я Христина, ми колись разом відпочивали на морі. Ще коли ходили в школу…

— А, я не так зрозумів, думав, ви хочете посадити Діану навпроти мене, — сказав він з полегшенням. — Так, памʼятаю море, але деталі не дуже памʼятаю. Але приємно побачитись, — додав він ввічливо. 

 — А я добре пам’ятаю, бо то був мій перший поцілунок, — усміхнулась Христина. — Коли ми ходили на дискотеку на березі моря, і потім ти проводжав мене до пансіонату і поцілував…

 — Яка мила історія! — сплеснула руками мама Данила. — Такі романтичні спогади! 

Я ледве втрималася, щоб не закотити очі. Схоже, Данило взагалі не любив запам’ятовувати свої романтичні пригоди, чи то всі чоловіки так? У мене не було багато досвіду в стосунках, тому я гадки не мала, чи забудькуватість є основою чоловічою рисою, чи це лише Данило такий…

— Ну, я в кожній зміні табору цілувався мінімум з трьома дівчатами, — він закотив очі. — Не те щоб я цим пишаюсь, але тоді серед хлопців було круто похизуватись подібним. 

 — Ти був таким ловеласом, — Христину, схоже, його закид зовсім не знітив. — ІІ зараз, певно, таким лишився, чи тепер ти став більш вірним? 

— Тепер я вже не такий гуляка, — кивнув Данило, торкаючись моєї долоні. — Думаю, подорослішав.

Я усміхнулась йому. Чомусь цієї миті зникла вся недовіра і сумніви щодо нього, він здався мені таким самим близьким і рідним, як у ту новорічну ніч п’ять років тому…

 — А як ви познайомилися з Діаною? — запитала його мати. — Вона у тебе працює? Це був службовий роман? 

— Ну, ми були давно знайомі, нас тягнуло одне до одного, але в той момент різниця у віці здалась нам суттєвою, — сказав я. 

— Вибачте, я на хвилинку відійду, — сказала Христина. — Пройду до вбиральні, — і пішла. За нею з-за столу по її кивку піднялось ще дві дівчини. 

У цей час я зрозуміла, що мені теж треба б відійти, чи то багато води випила, чи перехвилювалася… Я поглянула на Данила і прошепотіла:

 — Я зараз повернуся…

Він кивнув, і я вийшла з-за столу та пішла в напрямку, куди раніше попрямували дівчата. Вже підійшовши до вбиральні, почула голос Христини, який вимовив моє ім’я, і зупинилась, як вкопана. 

— Та ця Діана точно його не цікавить, вона ж на вид ще та селючка, просто він вирішив, що так зможе найкраще позлити матір, а ця дурепа і ведеться, думаючи, що дійсно може зацікавити такого, як він. Хоча вони з зовсім різних світів!

Я відчула, як моє серце шалено закалатало в грудях, а горло ніби щось стиснуло. Невже я дійсно не пара Данилу? І всім видно, що він грає роль закоханого, аби позлити матір? Треба було негайно вигадати якийсь план дій…

***

гортай далі, там продовження ------------>