5. Діана

Няня запізнювалась, і я нервувала, вже була повністю готова до виходу, а вона все не з’являлась. І от, нарешті, в двері подзвонили. 

— Ой, вибачте, там на дорозі була аварія, і утворився затор, — затараторила дівчина. 

— Добре, я вже маю бігти, там в холодильнику суп, розігрієте і погодуєте малу, і вкладете спати, а я постараюся повернутися швидко, — сказала я, беручи свою сумочку і виходячи за двері. 

В коридорі зустріла сусіда Андрія, який саме теж вийшов зі своєї квартири. Він вражено поглянув на мене. Звик бачити мене в простому одязі і майже без косметики, а зараз я була у вечірній сукні і з зачіскою та макіяжем від візажиста. 

— Привіт, ти така красива сьогодні… У тебе якесь свято? 

 — Привіт, їду на вечірку, — усміхнулась я.  — Вже й забула, коли востаннє кудись виходила без малої…

— У тебе зʼявився хлопець? — поцікавився він. 

Я на мить завагалася. Якось ми з Данилом не обговорили той момент, чи мені казати своїм знайомим про наші “стосунки”, чи не треба. Зрештою, якщо зараз ми вийдемо разом, і Андрій побачить, як я сідаю в машину до якогось чоловіка, то він і так зрозуміє, що я з кимось зустрічаюся. Тому, мабуть, краще сказати, але без зайвих деталей…

 — Так, ну щось типу того, — ухильно відповіла я.  — Ми на роботі познайомились…

— Щось типу? Зрозуміло, — він кивнув. — Ну, якщо у вас раптом не складеться… Може, сходимо кудись разом? Я давно хотів тебе запросити, але щось весь час відкладав. Видно, дарма. 

 — Дякую за запрошення, — усміхнулась я. Андрій мені подобався, він був симпатичним і добрим, я завжди зверталась до нього, якщо треба було щось поремонтувати, а ще пригощала його домашніми стравами. Та те, що сусід хоче запросити мене на побачення, стало сюрпризом. Що ж, з Данилом ми просто граємо роль пари, я не думаю, що між нами можливе щось серйозне. Навіть попри те, що у нас спільна донька. Особливо тому що у нас є донька, і я не хочу, щоб він про це дізнався. А з Андрієм все просто і зрозуміло, ми хороші друзі, але ця дружба цілком може перерости у щось більше… — Я залюбки кудись сходжу з тобою, а зараз вже маю бігти. Бувай! 

Повернулася до машини Данила, яка вже чекала на стоянці. І пішла до неї, намагаючись не поспішати, ще не вистачало перечепитися об якийсь камінець та зламати підбор. Давненько не ходила на “шпильках”...

Коли підійшла, відчинила дверцята і сіла на переднє сидіння поруч із ним. 

 — Привіт, — сказала трохи схвильовано. — Все, можемо їхати, вибач, що трохи затримала тебе. 

— Привіт. Що то був за мужик? — запитав Данило, ледь насупившись і відʼїжджаючи від будинку. 

 — То Андрій, мій сусід, — сказала я. І тут же згадала, що говорила, що в мене є хлопець, і додала. — Ми з ним зустрічаємось. 

Зрештою це було не так далеко від правди, адже Андрій запросив мене на побачення. 

— І він тобі подобається? — запитав Данило якось награно байдуже, вже виїжджаючи на шосе. 

 — Ну, він ніби хороший. Тільки ревнивий трохи, — я знову згадала те, що розповідала йому раніше. Треба десь записувати те, що вже говорила, бо можу забути і придумати щось нове, що не збігатиметься з попередньою інформацією… Взагалі я не любила брехати, але тут довелося… — Але я не даю йому підстав, — додала я після паузи. Щоб Данило знав, що краще до мене не загравати на цій вечірці…

Данило підтис губи.

— Але ми будемо грати пару і будемо робити те, що роблять пари. Я тебе попереджав. 

— Ну, я не забираю. своїх слів назад, і буду виконувати те, що пообіцяла, — сказала я. — Просто це ж лише гра? Ти не розраховуєш на щось більш серйозне?...

Кажучи це, я відчувала в глибині душі, що хочу, аби він сказав, що розраховує на більш серйозне і що він мене впізнав. Адже я так сильно кохала його в студентські роки, не уявляла свого життя без нього, і зараз це почуття нікуди не зникло, побачивши його, я знову думала тільки про нього. І про те, що зустрічаюся з Андрієм, сказала лише для того, щоб викликати в Данила ревнощі.

Я думала, що мої почуття до нього залишились у минулому, але, виходить, помилялася…

***

гортай далі, там продовження ------------>