Доля, що має ім'я

Друзі в допомогу

Надії Ксені на те, що вона нарешті виспиться обірвалися з самого ранку, коли сусід, чия кімната межує з Ксеніною раптом вирішив що йому конче треба зробити ремонт.

— Ох.. - невдоволено позіхнуло дівчина і глянула на годинник, - За десять шоста? Та він здурів!

Хоч як дівчина не намагалася, заснути знову вона так і не змогла, тож неохоче вставши, вирішила скористатися ранньою годиною і насолодитися магією ранку. Під звуки свердла. Аякже. Дуже вайбово.

Дівчина плюхнула в обличчя прохолодної води і глянула на себе в дзеркало. Зазвичай її догляд за обличчям складався виключно з води і гелю, але подумавши, що сьогодні вона як не як іде на побачення (ну, він звісно не казав що це побачення, та все ж як ще це назвати?) вирішила скористатися деякими маминими засобами. 

З маскою на обличчі пішла на кухню, а поки смажила собі яєчню написала Лізі

"Кукуу"

"Ще спиш?"

"Зможеш за пару годин приїхати, допомогти образ зібрати?"

Невдовзі прийшла відповідь:

"Тепер не сплю... Нащо ж я поставила сповіщення такими голосними??😭"

"Я теж сьогодні не виспалася, сусід вирішив зробити ремонт з самого ранку ((" 

"То куди ти йдеш сьогодні?"

"До театру, на Кайдашеву сім'ю"

"Сама? 😚"

"Ні.."

"Невже Льошка запросив?"

Навіть через повідомлення Ксеня могла впевнено сказати, що Ліза зараз хитро посміхається, вже прописавши у себе в голові їх спільну історію до шлюбу. Та ні, вже напевно і до самої смерті. 

"Ну, насправді так"

"Уіііі круто! Він нарешті покликав тебе на побачення!"

Смайлик танцюючого котика*

"Ви створені один для одного!💞"

"Та прямо таки створені?"

Але ця думка була їй приємна. Ксеня все більше усвідомлювала, як приємно їй було знаходитися в його товаристві. З Олексієм було цікаво спілкуватися. Він був розумним, проте не "ботаном", з яким окрім як про науку неможна ні про що поговорити, добрий та милий, веселий і гарний. 

"Хоча якщо чесно.."

Дещо сумніваючись, але дівчина таки відправила подрузі наступне повідомлення:

"Він і справді мені подобається"

Чесно кажучи, Ксеня сумнівалася, чи зараз вона зізналася Лізі, а чи самій собі. Вона подумала, що якщо чесно - він був симпатичним їй з самого початку. Можливо саме тому її так хвилювала його думка щодо всієї тієї ситуації.

Згадавши їх першу зустріч - як вона хотіла забрати собі десерт, а тоді ще й впала, Ксеня закрила обличчя руками від сорому. 

Торкнувшись руками обличчя зрозуміла, що досі у масці. Дівчина пішла зняти її, а тоді поснідала і сіла читати чекаючи на Лізу.

 

***

Попри те, що Олексій любив поспати цього разу хлопець встав за пів години до будильника.

— Чи вважається наша зустріч побаченням? - запитав він себе вже всоте.

— Треба було сказати їй, що кличу на побачення і всі питання відпали б! А то й не знаю, що робити... Купити квіти? А якщо вона думає що це просто дружня зустріч як відплата за незручності? Тоді квіти будуть не дуже доречні. Хоча, дівчата люблять квіти. Здебільшого. Блін, а якщо в неї алергія? Ох.. 

Неохоче стягнувши ковдру хлопець пішов до душу. Голову помив ретельніше ніж зазвичай, і навіть спробував укласти неслухняне волосся.

Весь цей час не міг перестати думати про дівчину. Вона ніби оселилася в його голові.

— Це вже схоже на залежність, - пожартував він дивлячись на себе в дзеркало, а тоді рушив вибирати одяг.

 

***

— Привііт! - Ліза обійняла подругу, щойно зайшла до квартири.

— Привітики, - посміхнулася Ксеня, - ну все, пішли, в нас мало часу.

І дівчина заштовхала подругу до себе в кімнату.

— Такс.. що ж розпочнімо, - Ліза рвучко розчахнула дверцята шафи, - є якісь побажання?

— Не знаю... Можливо щось ніжне? 

— Як щодо цього? - Ліза дістала з шафи небесного кольору светр, - Або цей? - вказала вона на біло-рожевий І кинула обидва на ліжко.

— Навіть не знаю, обидва гарні..

— Добре, в кінці обереш. А поки що низ. Є побажання? Штани, спідниця?

— У мене є світло сіра спідниця прикольна. І утеплені колготи, якраз на таку холодну погоду.

— Оо, чудово! Бачу ти вже потроху починаєш розбиратися у комбінація, - похвалила вона подругу, - а що в нас по пальтах?

— Ну.. у мене лише одне є, коричневе. Або куртка сіра.

— Давай тоді так. У мене є гарне ніжно-сіре пальто. Так вже й бути, позичу його тобі. 

— Дякуюю, ти найкраща! - Ксеня кинувся на шию подруги.

Ліза не полюбляла ділитися своїми речима і Ксеня це чудово знала. Ні, не через жадібність. Просто боялася, що їх зіпсують. Та й правда, навряд чи хтось ставився до одягу як вона. Проте для Ксені Ліза часом робила вийняти, дозволяючи тій брати свій одяг, взуття чи навіть прикраси. 

— То який светр обираєш? - ківнуоа подруга на саетки що валялися на ліжку.

— Я не знаю.. Як гадаєш, який мені більше пасує? 

— Однаково чудово сидять!

— А йому який більше сподобається, як гадаєш?

— Ксюш. Якщо ти йому подобаєшся, у чому я впевнена на всі сто, ти для нього навіть у сміттєвому пакеті гарною будеш! Наврядчи для нього буде велика різниця який светр ти обрала, якщо порадувала його своєю присутністю.

***

 

—  Бен. Бен! Алло!

— Алло.. - відповів навіпсонний голос друга 

— Слухай, У мене пару питань є до тебе.

— Цікаво, що це за питання, що мені у вихідний виспатися не дають? - іронічно відповів хлопець і позіхнув.

— Коротше... Я запросив Ксеню до театру. Але не уточнював, що це побачення. Тож чи слід мені квіти дарувати? Взагалі, вона їх любить? Алергії немає? Яку композицію краще обрати?

— Алергія в неї тільки на полуницю і те, не сильна. А квіти безпрограшний варіант, до того ж прийшовши з дівчиною в театр мені здається буде чудово подарувати квіти у будь-якому випадку. Якщо вона сприйме це як побачення - буде рада, що ти проявляєш до неї увагу, а якщо як просто зустріч - їй буде приємно. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше