Надії Ксені на те, що вона нарешті виспиться обірвалися з самого ранку, коли сусід, чия кімната межує з Ксеніною раптом вирішив що йому конче треба зробити ремонт.
— Ох.. - невдоволено позіхнуло дівчина і глянула на годинник, - За десять шоста? Та він здурів!
Хоч як дівчина не намагалася, заснути знову вона так і не змогла, тож неохоче вставши, вирішила скористатися ранньою годиною і насолодитися магією ранку. Під звуки свердла. Аякже. Дуже вайбово.
Дівчина плюхнула в обличчя прохолодної води і глянула на себе в дзеркало. Зазвичай її догляд за обличчям складався виключно з води і гелю, але подумавши, що сьогодні вона як не як іде на побачення (ну, він звісно не казав що це побачення, та все ж як ще це назвати?) вирішила скористатися деякими маминими засобами.
З маскою на обличчі пішла на кухню, а поки смажила собі яєчню написала Лізі
"Кукуу"
"Ще спиш?"
"Зможеш за пару годин приїхати, допомогти образ зібрати?"
Невдовзі прийшла відповідь:
"Тепер не сплю... Нащо ж я поставила сповіщення такими голосними??😭"
"Я теж сьогодні не виспалася, сусід вирішив зробити ремонт з самого ранку (("
"То куди ти йдеш сьогодні?"
"До театру, на Кайдашеву сім'ю"
"Сама? 😚"
"Ні.."
"Невже Льошка запросив?"
Навіть через повідомлення Ксеня могла впевнено сказати, що Ліза зараз хитро посміхається, вже прописавши у себе в голові їх спільну історію до шлюбу. Та ні, вже напевно і до самої смерті.
"Ну, насправді так"
"Уіііі круто! Він нарешті покликав тебе на побачення!"
Смайлик танцюючого котика*
"Ви створені один для одного!💞"
"Та прямо таки створені?"
Але ця думка була їй приємна. Ксеня все більше усвідомлювала, як приємно їй було знаходитися в його товаристві. З Олексієм було цікаво спілкуватися. Він був розумним, проте не "ботаном", з яким окрім як про науку неможна ні про що поговорити, добрий та милий, веселий і гарний.
"Хоча якщо чесно.."
Дещо сумніваючись, але дівчина таки відправила подрузі наступне повідомлення:
"Він і справді мені подобається"
Чесно кажучи, Ксеня сумнівалася, чи зараз вона зізналася Лізі, а чи самій собі. Вона подумала, що якщо чесно - він був симпатичним їй з самого початку. Можливо саме тому її так хвилювала його думка щодо всієї тієї ситуації.
Згадавши їх першу зустріч - як вона хотіла забрати собі десерт, а тоді ще й впала, Ксеня закрила обличчя руками від сорому.
Торкнувшись руками обличчя зрозуміла, що досі у масці. Дівчина пішла зняти її, а тоді поснідала і сіла читати чекаючи на Лізу.
***
Попри те, що Олексій любив поспати цього разу хлопець встав за пів години до будильника.
— Чи вважається наша зустріч побаченням? - запитав він себе вже всоте.
— Треба було сказати їй, що кличу на побачення і всі питання відпали б! А то й не знаю, що робити... Купити квіти? А якщо вона думає що це просто дружня зустріч як відплата за незручності? Тоді квіти будуть не дуже доречні. Хоча, дівчата люблять квіти. Здебільшого. Блін, а якщо в неї алергія? Ох..
Неохоче стягнувши ковдру хлопець пішов до душу. Голову помив ретельніше ніж зазвичай, і навіть спробував укласти неслухняне волосся.
Весь цей час не міг перестати думати про дівчину. Вона ніби оселилася в його голові.
— Це вже схоже на залежність, - пожартував він дивлячись на себе в дзеркало, а тоді рушив вибирати одяг.
***
— Привііт! - Ліза обійняла подругу, щойно зайшла до квартири.
— Привітики, - посміхнулася Ксеня, - ну все, пішли, в нас мало часу.
І дівчина заштовхала подругу до себе в кімнату.
— Такс.. що ж розпочнімо, - Ліза рвучко розчахнула дверцята шафи, - є якісь побажання?
— Не знаю... Можливо щось ніжне?
— Як щодо цього? - Ліза дістала з шафи небесного кольору светр, - Або цей? - вказала вона на біло-рожевий І кинула обидва на ліжко.
— Навіть не знаю, обидва гарні..
— Добре, в кінці обереш. А поки що низ. Є побажання? Штани, спідниця?
— У мене є світло сіра спідниця прикольна. І утеплені колготи, якраз на таку холодну погоду.
— Оо, чудово! Бачу ти вже потроху починаєш розбиратися у комбінація, - похвалила вона подругу, - а що в нас по пальтах?
— Ну.. у мене лише одне є, коричневе. Або куртка сіра.
— Давай тоді так. У мене є гарне ніжно-сіре пальто. Так вже й бути, позичу його тобі.
— Дякуюю, ти найкраща! - Ксеня кинувся на шию подруги.
Ліза не полюбляла ділитися своїми речима і Ксеня це чудово знала. Ні, не через жадібність. Просто боялася, що їх зіпсують. Та й правда, навряд чи хтось ставився до одягу як вона. Проте для Ксені Ліза часом робила вийняти, дозволяючи тій брати свій одяг, взуття чи навіть прикраси.
— То який светр обираєш? - ківнуоа подруга на саетки що валялися на ліжку.
— Я не знаю.. Як гадаєш, який мені більше пасує?
— Однаково чудово сидять!
— А йому який більше сподобається, як гадаєш?
— Ксюш. Якщо ти йому подобаєшся, у чому я впевнена на всі сто, ти для нього навіть у сміттєвому пакеті гарною будеш! Наврядчи для нього буде велика різниця який светр ти обрала, якщо порадувала його своєю присутністю.
***
— Бен. Бен! Алло!
— Алло.. - відповів навіпсонний голос друга
— Слухай, У мене пару питань є до тебе.
— Цікаво, що це за питання, що мені у вихідний виспатися не дають? - іронічно відповів хлопець і позіхнув.
— Коротше... Я запросив Ксеню до театру. Але не уточнював, що це побачення. Тож чи слід мені квіти дарувати? Взагалі, вона їх любить? Алергії немає? Яку композицію краще обрати?
— Алергія в неї тільки на полуницю і те, не сильна. А квіти безпрограшний варіант, до того ж прийшовши з дівчиною в театр мені здається буде чудово подарувати квіти у будь-якому випадку. Якщо вона сприйме це як побачення - буде рада, що ти проявляєш до неї увагу, а якщо як просто зустріч - їй буде приємно.