Глава 2

Підходячи до будинку, мене все більше накривали емоції. Перед очима блимали спогади, тісно пов’язані з цим покидьком. Особливо згадується наш перший секс, який стався у номері п’ятизіркового готелю. Не дивлячись на те, що я попереджала про обережність, Райдер все одно думав лише про себе та про те, як задовільнитись. Для мене ця згадка по сьогоднішній день залишається брудною та неприємною. А тим паче в голові засіли його тодішні слова:

“Мері, у нас, чоловіків, так прийнято, що нас повинні задовільняти саме ви, жінки. Тому в плані інтиму повинен домінувати я”

Це було сказано під час самого процесу. Усвідомивши значення, я мовчки лежала та благала про те, щоб це закінчилось якомога швидше. Я розуміла, що якщо спробую чинити опір, хлопець може розізлитись та проявити агресію. На благо для мене, він закінчив швидше, ніж очікувала.

“-Таксі вже замовлено, можеш не поспішати з одяганням. Не хвилюйся, воно вже оплачене.”

Лежачи на той момент у ліжку, мої очі були сповнені сліз. Колишній пояснював свою поведінку та дії тим, що хоче спокійно виспатись у своєму ліжку. Те саме було необхідно й мені, за його ж - таки словами.

***

Згадки про розірвані стосунки були перервані несподівано відчиненими дверима. Перед собою я бачу “свої душевні ліки”

-Мері, я  тебе вже зачекалась. Ти чому тут так довго стоїш?

Я, нічого не відповідаючи, притиснулась до подруги та міцно обійняла. Сльози вже не тримались на очах та повільно спускались по всьому обличчю.

-Господи, Кем, яка ж я дурепа! Як я тільки могла довіряти йому? Чорт забирай.. Як він посмів так зі мною вчинити?

Кем відсторонилась та поглянула на мене з нотками жалю. Вона ніяк не очікувала побачити мене в настільки розбитому стані.

-Так, для початку спробуй хоч трішки заспокоїтись та проходь всередину. Віскі вже чекає, а разом з ним і я в якості психотерапевта.

Кивнувши, я пройшла до коридору аби зняти взуття. Печальні думки не припиняли покидати мій мозок, а сльози не зупинялись ні на мить. Щоразу згадуючи обличчя хлопця, всередині мене ніби щось ламалось. Щось, що нагадувало скло, яке розіб’ється при одному лиш дотику.

-Ти розумієш, я сподівалась, що цей вечір стане незабутнім. Що саме він дасть зрозуміти Райдеру мій натяк на одруження. Ми були 3 роки разом, саме час було почати думати про весілля. Я навіть бачила його увісні. Гості, сукня, його весільний костюм - все виглядало цілком ідеально і реалістично..

Сівши на новий диван у квартирі, схопила до рук стакан з рідиною та залпом випила. Міцний алкоголь змусив моє горло палати, мов вогонь. Це вперше, коли я вирішила випити щось міцніше за шампанське. Тепер розумію, чому він кривився, коли пив це зі своїм дядьком...

-По - перше, що я хочу тобі сказати, так це те, що всі чоловіки однакові! Те, що Райдер тобі зрадить було питанням часу і цілком очікувано. Згадай, як колись я говорила, що він - не найкращий кандидат на роль майбутнього чоловіка.

-Але ж нам було так добре разом...

Я поставила склянку на стіл аби знову налити собі. Кем в свою чергу, пила лише вишневий сік задля того, щоб хоча б одна з нас могла залишитись в трезвому розумі.

-Яке добре, Мері? Нагадай, будь ласка, які моменти з ним по - справжньому робили щасливою тебе? Їх багато? Один чи два?

Я зі злістю в очах поглянула на подругу. Я розуміла, що вона говорить цілковиту правду, але в пригніченому стані не зуміла її прийняти.

-Але вони були ж! Наприклад, згадай його реакцію, коли я подарувала бажану Playstation 5 на нашу першу річницю. Або згадай, як він сказав, що такий чоловік буде найкращим для коханої жінки.

-А ось тут, люба моя, зупинись.

Взявши мене за плечі, брюнетка зупинила мій маленький монолог. В її очах одночасно можна розгледіти як жаль, так і злість. Вони намагались наче співіснувати одне з одним.

-Зараз ти перераховуєш моменти, в яких щасливим був цей негідник, а не ти. Відкрий свої очі, він ніколи не був причиною твоєї посмішки! Нею завжди була ти і лише ти!

Я на декілька секунд все ж замислилась над сказаним. Слова дівчини здавались доволі логічними, але біль у серці ними не загоїш.

-Можливо, проблема в мені? Я десь недослухала його, десь щось не так вчинила..

-Де та Мері, яку я знаю з дитинства? Де та дівчина, що завжди відстоювала свої кордони та свою гордість перед усіма, включаючи власну родину? Я зараз тебе не впізнаю від слова зовсім!

Поглянувши на порожню пляшку, відчула, як думки повільно затуманювались. Схоже, дещо перебрала з віскі... В стані легкого екстазу, потягнулась за телефоном аби набрати його номер та поговорити. Різко відчуваю чужу руку на своїй, а після порожнечу.

-Подруго, ти що коїш?!

-Віддай мені телефон..

Кем у відповідь заховала мій мобільний якомога подалі від мене.

-Останнє, що я дозволю тобі зробити у житті - це принижуватись перед колишніми. Доки я є, цього не станеться! А зараз підіймайся до ванної кімнати та трішки освіжись, після чого лягай спати. Завтра ми продовжимо розмову вже без алкоголю.