Глава 56

Дивлячись на застиглу приречену люту маску на обличчі правителя, Лакур прошепотів, задкуючи:

- Настав час драпати, далі ми вже не встигнемо встежити за руйнівними витівками цього химера. Самі знайдемо її, тепер ми знаємо, що треба шукати біля води. Головне, встигнути туди раніше за нього.

Але Бун, піднявши на Зура засуджуючий нахабний погляд, кинув із властивою йому безрозсудною безглуздістю:

- А ніхто з тебе дурня зробити не зможе – ти вже ним є! Ти ідіот, Зуре! Егоїст та тиран! Тому вона й любила його, бо Ілай був іншим. Його віддане серце досі служить їй! А чим ти пожертвуєш заради коханої жінки?

Зур кинувся на Буна, зваливши його з ніг, завдаючи йому одного жорсткого удару за іншим! Поки на розлюченого правителя не навалилися брати, відтягуючи Зура, який продовжував вириватися та гарчати. На крики якого увірвалася його особиста охорона, наставивши на піратів зброю.

- Тепер я бачу, що всі свої жертви ти приносиш тільки заради себе, - сказав Бун, стираючи з лиця кров, коли брати, не дивлячись на озброєних химер, продовжували утримувати Зура. - Б'єш мене за правду, знаючи, що я не можу вдарити тебе у відповідь. Енн боїться, що через сіпат вона не збереже пам'ять про Ілая, але її бажання пам'ятати треба поважати, якщо ти справжній чоловік! Вона розповіла мені про все, як тебе любила, чому залишила. І я знаю, що якби Ілай був живий, знаючи, що сіпат не зруйнований і тобі так хріново, Енн все одно б повернулася до тебе! Ілай сам прогнав би її, віддавши їй своє серце. Тому що він любив її по-справжньому. І поки ти будеш ненавидіти його та її за це, доти ви будете на межі життя та смерті. Який з тебе правитель, якщо ти не можеш стримати навіть самого себе, не перетворившись на монстра. Адже вона любить тебе досі, чорт забирай! Хотів би я знати за що саме.

Зібравши всі свої сили, вивернувшись, Зур вистрибнув у вікно, прямо на дрок, що висів там у черговому режимі. Озброєні охоронці, ніби підкоряючись телепатичній команді свого правителя, тут же стрімко покинули апартаменти, рвонувши за ним.

- Швидко! - Крикнув Тіар, - треба поспішати до річки! Я знаю тут недалеко є одне місце з глибокою заплавою, Енн напевно там! Якщо Зур спробує влаштувати їй допит, то ми повинні встигнути до його фіналу!

Сеярін простягнув Буну свою руку:

- Поважаю! - З гідністю промовив він. - Ти будеш чудовим піратом, і братом, якщо забажаєш!

- Він вже побажав медузоголовий, побігли! - Крикнув на ходу Лакур, не обділивши як завжди улюбленого брата своєю увагою.

Енн сиділа на березі, ласкаво водячи кінчиками пальців по поверхні води. Вона пірнала сьогодні вже кілька разів. Коли повністю занурюєшся, затримавши повітря та заткнувши вуха, можна почути, як б'ється твоє серце, удар, удар, ще удар. Їй було неймовірно важливо чути його, ніби вона лежить на грудях у Ілая, так їй здавалося, що він поруч. Кохає і нічого не вимагає, кохає, віддаючи, бо вірить. Він був у її житті одним із найсвітліших моментів. …І вона не хотіла його забувати.

Так, мабуть, Енн дуже хотіла зараз вижити, щоб дати можливість цьому серцю бути. Бути Ілаю поряд. Але вижити вона могла лише відновивши сіпат. А сіпат не дозволяв мати таємниць, своє потаємне, тільки спільне. Сіпат поєднував дві душі та два серця в одне ціле, а отже, змішував емоції та почуття двох істот нероздільно. Вона боялася втратити свої почуття до Ілая, тому що раніше сіпат Зура лише набирав сили, а вона несла в собі ці два кохання, але приховувати ставало все складніше, і тепер якщо сіпат захопить її - то це вже назавжди, остаточно та безповоротно. Сила Зура була занадто очевидною, і навряд чи він дозволить їй пам'ятати свого суперника. …У ній билося …його серце! Як відреагує на це Зур? Енн не знала відповідей. Вона просто сподівалася, що відчує їх.

І Енн вирішила пірнути ще один раз... останній.

А коли виринула з води – на березі вже стояли її брати та батько, з незадоволеними та зляканими обличчями.

- Тобі тут добре, Енн? – кинув Тіар, насупивши брови.

- Ми, розумієш, з ніг збилися, втратили сон та апетит, а вона купається! – обурився за всіх Жако.

З винуватим виглядом, Енн вийшла з води, намагаючись упіймати ображений погляд Буна.

 - Що? Хто розбив тобі обличчя?!! – вона стривожено кинулася прямо до нього, намагаючись обмацати його, але Бун лише обурено мотнув головою, прибираючи її руки:

- По-моєму, у тебе мало бути серце, Енн! А ще, коли ти кудись ідеш, ти зазвичай залишаєш повідомлення, щоб попередити можливі інфаркти та нервові зриви у рідних! Ти наплювала на нас?! – його зелені сердиті очі вп'ялися в дівчину.

- Вибач мені, мій хороший, - Енн спробувала його обійняти. - Я повинна була побути на самоті, але якби сказала, ви б мене не пустили, або хиталися поблизу. Я тут розмірковувала, - вона посміхнулася, відчуваючи, як відтає Бун, - адже ти пробачив мені? Я знаю, ти не можеш на мене злитися!

- Ми теж пробачили, Енн, якщо тобі це цікаво, – присівши поруч навпочіпки ображено промовив Лакур, який погано приховував свої ревнощі.

З ніжною усмішкою вона обійняла і його, потім буркотуна Жако, усміхненого Мака, незмінно спокійного Сеяріна та похмурого батька.

- То хто ж побив Буна? – обернулася Енн. - Невже...

- Так, ти на вірній дорозі, - кивнув Тіар, - Буна побив Зур. І Зур в люті, бо він відчув, що в тобі серце солдата! Це просто катастрофа! Я так зрозумів, що тут він не з'являвся? Ясно, значить, навмисне кудись втік, злякавшись, що може ненароком прибити вас обох!

Ми відкотилися на початок і навіть гірше. Сіпат під великою загрозою!

- І все через те, що цей химер розмірковує та відчуває інакше, – заявив Бун. – Глибокі поняття та принципи іншої раси не співпадають із нашим мисленням! У нього своя правда, а чужу він не визнає! Цей божевільний йолоп до дурного впертий!

- І все-таки ваш зв'язок ще існує, що ти відчуваєш, Енн? - задумливо промовив Тіар, примруживши ліве око, точна ознака того, що він щось задумав.