Глава 48

 У її голові роїлося одночасно стільки думок, запитань та слів, плуталися почуття та змінювалися настрої. Вона була одночасно розгублена і страшенно щаслива! Їй хотілося плакати, обіймати всіх і сміятися. Доля зробила їй такий несподіваний та вистражданий подарунок. Енн повною мірою усвідомила наскільки їй насправді не вистачало цих шибайголів!

- Мені так багато хочеться дізнатися у вас, так багато хочеться розповісти, - палко вимовила вона, приголомшено хитаючи головою, дивлячись то на одного, то на іншого брата.

- Нам теж хочеться у тебе багато про що розпитати, Енн. Але взагалі ми прилетіли за тобою і думали, що ти зможеш все пояснити в дорозі, тому що в нас мало часу. Наш візит сюди небажаний, - упевнено відповів Мак, - Спитаю прямо, ти полетиш з нами на Химер?

- Я б політала з вами куди завгодно, якби це вам не зашкодило! - Зітхнула вона, несміливо усміхнувшись.

- О, більше, ніж це зашкодило – це вже нікому не зашкодить! – втрутився Жако. – Ми дуже хочемо, щоби ти полетіла з нами!

- Тоді я полечу з вами з радістю, хоч до біса в пащу! - Тепер її посмішка світилася колишньою піратською зухвалістю.

- Чудово! А запитання та відповіді будуть вже на кораблі! - Потираючи руки, констатував Сеярін. - Збирайся, вилітаємо за кілька хвилин!

Бун на ходу схопив дівчину, притягнувши її до себе за руку:

- Відлітати зібралася? - його примружені очі зміряли її хитрим пильним поглядом, - Не забудь «валізу» з ліками! Так, і ще ... те, що ти летиш на Химер докорінно змінює справу! Я бачу, що відмовляти тебе не має сенсу, тож... я лечу з тобою!

Продовжуючи дивитися йому в очі, Енн звернулася до Мака:

- Тіар все ще на Химері?

- Так, батько його й не покидав.

- Маку, зможеш зняти мікрокопа?

- Ображаєш, де він у тебе?

- Не в мене. Зніми його з Буна, він полетить із нами! – твердо промовила вона, спостерігаючи за вдоволеною згодою в очах друга.

- Але, Енн! Йому там будуть не раді! Ми не можемо гарантувати безпеку твоєму наступному імперцю! – в очах братів промайнув осуд. Але Бун, випереджаючи її, заговорив першим:

- По-перше, хочу, аби ви всі це запам'ятали – я не наступний! Я друг, який завдячує їй життям! По-друге, за мене боятися не треба, я зможу сам за себе постояти!

- Це правда, - спокійно кивнула Енн, - І йому справді потрібно на Химер з особистої справи. Ви потім все дізнаєтесь.

- Так, годі балакати, час драпати! Маку, зніми з нього мікрокоп, беремо їх і звалюємо! - Вставив Лакур, поставивши крапку в сумнівах.

…

- О, у вас новий корабель! - Енн з цікавістю розглядала химерський корабель оновленої обтічної форми. – А де наш «бронтозавр»?

- Старий «бронтозавр» відпочиває на Химері, він уже практично став музейним експонатом, до речі, на тебе там чекає великий сюрприз! - Усміхнувся Мак, - а це химерська «сколопендра» відмінно ходить портшвидкістю, тришарові захисні екрани, п'ятитурбінний двигун на зрідженому радонії. На таких ти ще не літала!

- Не треба на мене так дивитись, - промовив Бун, перехопивши її погляд, коли корабель стартував. – Знаю, що дезертирувавши з блокпоста – я зганьбив свою військову кар'єру й статус громадянина Імперії теж! Я остаточно збожеволів, але я сам зробив свій вибір, і ти тут ні до чого! Хоча з іншого боку, - смішно скривившись, він глянув на неї з-під чола, - я, мабуть, надто вжився в роль няньки.

- Ти маєш рацію, це ще одна спеціальність, за допомогою якої ти зможеш підробляти, подорожуючи галактикою, - промовила Енн, відповідаючи іронією на іронію. До її слуху долинула приглушена суперечка братів.

 - Які проблеми? - Піднялася вона, виглядаючи зі свого місця.

- Та не можемо вирішити, хто далі керуватиме кораблем, бо кожен на власні вуха хоче почути твої відповіді, – розчаровано махнув Лакур. - А в рубці всі не помістяться!

- Тоді почекаємо до Химера. … Скажіть мені краще, як Зур?

- Я не витримаю стільки чекати! До Химера старкросом летіти три доби! - Вигукнув Лакур, проігнорувавши питання про старшого брата.

- Та в чому проблема? Давайте корабель поведу я, історію Енн я чув, навіть сам брав у ній участь. Я був найкращим пілотом нашого підрозділу, з цією химерською бляшанкою точно впораюся, – ліниво, з легкою властивою йому зарозумілістю промовив Бун.

- Йому можна вірити, як і мені, - ствердно кивнула дівчина, посміхаючись тому, як гордо поводився її друг.

- А тебе ми зараз якраз і послухаємо! - Раптом сухо заявив Сеярін, - Жако введи хлопця в курс справи та приєднуйся до нас, – скомандував він.

З серйозними суворими обличчями брати оточили Енн з усіх боків, ніби збираючись вершити над нею суд:

- А тепер розкажи нам, Енн, навіщо ти втекла з Химера чотири роки тому? - Запитав Мак.

- Навіщо ти зрадила нас, і все, у що ми вірили? - Запитав Жако.

- Чому так бридко вчинила, не пояснивши, не порадившись, не попрощавшись? – додав Лакур.

- Почни спочатку і все по порядку, а ми послухаємо та подивимося, на чиєму боці правда, — промовив Сеярін, поклавши їй на плечі два своїх щупальця.

- Зрадила?!! - задихнулася від хвилювання Енн. - Не було такого дня, коли б я не згадувала про вас, рахувала скільки часу ми не бачилися. Я мало не збожеволіла, коли відлітала з Химера! Та я б нізащо так не вчинила, якби Натан не переконав мене зробити це заради вашого порятунку! Ви добре знаєте про сіпат химер?

- Нам вже все дохідливо пояснили, - кивнув Мак, - продовжуй.

- Я дізналася від химер, що Зур повинен взяти собі за дружину їхню жінку і тільки з обраного роду. І що за їхніми законами правитель не має права вступати в сіпат з іншою, і не дай боже, якщо це буде дівчина іншої раси! Зур запевнив мене, що все залагодить. Але Натан розкрив мені ситуацію по-іншому. Він сказав, що химери переймають на себе спосіб мислення оточення, в якому вони знаходяться, і що Зур згодом стане одним із них, бажаючи жити за законами своїх родичів. Оскільки я безпосередньо пов'язана з його духом, цілком ймовірно стала б вічною бранкою химер, спостерігаючи за його життям лише здалеку. То був один варіант. А другий, і реальніший варіант був ще гірше! Натан запевнив мене, що якщо химери дізнаються про ганьбу свого правителя, який зв'язав себе з дівчиною людської раси, вони уб'ють його, і всіх нас, щоб змити ганьбу кров'ю. Він умовив мене піти на це, щоб врятувати вас! І лише тому я погодилася! Натан зробив з дочки генерала Борга, Ванди, мою копію, з такою ж свідомістю та спогадами. Вона повинна була замінити мене, переключивши сіпат Зура на себе, а потім розкрити своє справжнє обличчя, стати його дружиною та народити спадкоємця. Я не могла попрощатися, щоби не видати себе. Мені було боляче, дуже боляче! Ви мені вірите? – вдивлялися в них великі сумні очі.