Глава 29

- Щось цього разу війна затяглася, - з гіркотою промимрив Лакур, коли Енн зазирнула в спільну каюту.

- А де Зур? - Не входячи, поцікавилася вона у братів, просунувши голову в прочинені двері.

- Він у рубці, але краще зараз до нього не ходи, у нього моторошний настрій! - Спробував зупинити її Мак, розуміючи, що це зовсім нереально, так як Енн відразу зникла з поля зору.

- Що трапилося? - Поставлене нею питання зверталося прямо до задумливого Зура, який навіть не захотів повертатися в її бік. - Я ж бачу вже з порога, що тебе щось гнітить! Я відлучилася всього на кілька годин, а на тобі вже немає обличчя!

- Чейз… їхній корабель підірвали імперці, – знехотя відповів він.

- О, господи… адже він був таким обережним, - з жахом прошепотіла Енн, опускаючись у крісло зв'язківця, поруч із Зуром. – Бідолашний Чейз. …О, ні!!! - Раптом голосно вигукнула вона, кинувшись до радару. - Зуре!

- Дідько! - Вдарив кулаком Зур, - звідки вони взялися?! Адже квадрат був чистий! Маку! - Закричав він у передавач, - у нас тут велика причина похвилюватися!

Важко дихаючи, Енн не зводила очей з цяток, які суцільним кільцем оточували їхній корабель. То були бойові «томагавки» Імперії. Хоч би як Енн не вірила в удачу Зура, зараз вона чітко розуміла, що відступати їм не було куди.

- Це «чорні вихори» вони обладнані новітніми системами-невидимками, наші радари їх не засікли, - невесело прокоментував Мак. - Або ще до метеоритного потоку, скориставшись перешкодами, вони взяли під контроль нашу систему спостереження, зламавши коди, і весь цей час вони показували потрібну нам картинку, доки не затиснули нас у кільце.

- Мене збиває з пантелику, що їх так багато. Навіщо імперцям оточувати нас, адже вони давно могли нас підсмажити ззаду, несподівано та непомітно відправивши нас слідом за Чейзом. - помітив Сеярін.

- І чому вони й досі не стріляють? - Промовив Зур, обіймаючи Енн. - Не бійся, зате ми помремо одночасно.

- Зуре, колориз! - напружено крикнула Енн, вказуючи пальцем на миготливі вогники системи зв’язку.

- Оце новина! Вони що хочуть з нами попрощатися? - пирхнув Лакур, повертаючи, як і всі голову до екрану колоризу.

Побачене нею обличчя змусило Енн податися вперед, щоб переконатися, що її очі не обманюють.

- Ось вони рідні чужі брати! – злісно зауважив Зур, зі скреготом стискаючи щелепи.

- Натане?! - Видихнула Енн.

- Вирішили, що до вас повинен звернутися той, з ким ви вже знайомі. Доброго дня, Енн! – обличчя Натана було надто серйозним й натягнутим. - Я розумію, в якому ви зараз стані.

- Ні ... не розумієш, - холодно посміхнувся Зур, перебиваючи його.

- І все ж таки прошу вас мене уважно вислухати. Це дуже довга та заплутана історія, про неї ми поговоримо пізніше і не тут. А зараз на першому місці справа величезної важливості! Це стосується насамперед Імперії, результату війни, дипломатичних відносин та багатьох тисяч життів.

Зур не витримав й голосно засміявся:

 - А ти жартівник, Натане! От скажи, як ми прості пірати, злочинці, можемо вплинути на результат війни? – Зур уважно примружив очі, продовжуючи ховати у куточках губ іронічну усмішку, яка не зникала навіть під страхом смерті.

- Справа в тому, що ви непрості пірати, особливо ти, Зуре. Тут на базі присутні дипломати з Химера. Ваш прийомний батько Тіар дуже недоречно втратив пам'ять. Адже колись він зібрав непростих діточок і не просто так. Химерські розвідники запевняють, що впізнали викраденого єдиного сина імператора Химера. І це ти, Зуре. І я маю підтвердження, я розшифрував дуже цікаві дані. Ви повинні прибути на базу «Титан-1», супровід ми вже вислали. Там ми поговоримо докладніше! – екран колоризу згас.

У рубці повисла тиша, на шокованих обличчях завмерло німе здивування.

- Хто-небудь вірить у цю нісенітницю? – промовив Зур, обводячи всіх очима.

- Більше схоже на невдалий розіграш! – розлютився Мак.

- Адже виходу у нас немає, - прошепотіла Енн, - крім як рухатися на базу «Титан-1».

- Ну, що ж, побачимо. З іншого боку, їм було б простіше нас підірвати відразу, ніж влаштовувати цю виставу. Значить, щось їм таки потрібно, і вперше це не ти, Енн. - Усміхнувшись, похитав головою Зур.

- Я рада, що ти, не дивлячись ні на що, не втрачаєш почуття гумору! - обурено кинула вона, насилу справляючись зі своїм наростаючим переживанням.

- Гей, ну чого ти, - Зур м'яко поплескав її по руці, - ми всі тут на взводі, не треба на мене кидатися!

- У мене просто погане передчуття! - ткнувшись йому в плече, промовила Енн, важко зітхаючи.

Їхня друга, вже усвідомлена зустріч, як брата та сестри, відбулася досить скуто. Натан, оточений кількома химерами та імперцями, лише коротко офіційно кивнув своїй сестрі, коли військові офіцери під конвоєм супроводили піратів у невелику залу. Дотримуючись дипломатичного етикету, Натан представив присутніх:

- Це перший регент Імперії, лорд Амнелл, радник Флабель, радник Едісон, міністр Бек та генерал Шер з Химера. Це шановне панство висловили бажання говорити тільки із Зуром.

- Не треба мені нудити своєю ввічливістю! – грубо озвався Зур. - Я не скажу, що радий зустрічі з цими панами, але без своїх братів, без своєї сім'ї я ні з ким та ні про що не розмовлятиму! І почнемо ми, мабуть, із самого початку, без ваших найважливіших першочергових справ! – його різкий тон не терпів заперечень, а у погляді було стільки владної твердості, що дипломати з Химера шанобливо вклонилися йому на знак згоди. Лорд Амнелл невдоволено кивнув Натану, і той зробив жест усім сідати.

- Мій електронний гарпун дозволяв мені відстежувати ваше пересування, я хотів знати, що відбувається з моєю сестрою. Паралельно з цим я захотів зібрати більше інформації про піратів тому вибив, використовуючи свої старі зв'язки в правлінні, перепустку в архіви музею правосуддя. Там зовсім випадково я натрапив на заховані чіпи в особистих речах одного зі страчених піратів. Я не один тиждень ламав голову, підбираючи програми та декодери. І нарешті, я розшифрував інформацію, яка них зберігалася. Близько тридцяти років тому в колах піратства утворилося братство «Сьома зірка», ваш прийомний батько був одним з його членів. Серед них була жінка, яка мала дивовижний дар передбачати майбутнє, яку в братстві вважали лідером, її звали Ліра. В одному зі своїх нібито видінь, вона побачила, що доля кількох галактик, сотень планет та мільярдів живих істот опиниться в руках дітей. Дітей, де серед змішаних рас, змішається в єдине ціле і їхня свідомість. Вона побачила, що хлопчик химер, який народиться у правителя цієї планети, стане одним із найжорстокіших загарбників у всесвіті, знищивши цілі народи. Братство «Сьомої зірки» вирішило викрасти дитину та вбити її. Вибір ліг на відчайдушного пірата Тіара, який згодом порушив волю братерства, залишивши маленькому химеру життя. Тіар задумав виховати хлопчика по-своєму, виліпити істоту з іншою свідомістю, але з тією самою силою.  Далі він підбирав компанію своєму прийомному синові абсолютно спонтанно, намагаючись, щоб діти належали різним расам. Хлопчика химера звали Зур. Наступною прийомною дитиною став аквазанець Сеярін, випадково підібраний ним на плоту. Потім була дитина з Креша, Лакур. Потім сирота ламієць Жако. Трохи пізніше чорношкіра дитина з Кори, яка отримала ім'я Мак. І останнім був роанець Чео. Єдиним винятком, те, що не входило до планів Тіара, стала дівчинка, яку він випадково врятував під час пожежі. Постійно виникали якісь перешкоди, які заважали висадити дівчинку в якійсь колонії. Тож дітей стало семеро. Дівчинку назвали Енн і Тіар сформував вашу родину. Кількість дітей стала для нього символічною, оскільки кожен із вас уособлював одну із зірок братерства. Як він виховував, які вкладав знання, відомо вже вам самим. І що йому за це буде теж вирішувати не нам і не зараз. - Натан зробив паузу, переводячи подих, передаючи слово імперському раднику.