Глава 28

 Вона не спала всю ніч. Найдовшу та темну ніч у своєму житті. У тяжкій гнітючій тиші ще виразніше чулися власні думки, що терзали її душу. Якщо брати вигадали план, значить, йти шукати Ілая на кораблі було безглуздо - вони, напевно, стережуть його. … Енн багато чого могла йому сказати, в голові роїлися тисячі ніжних слів, слів переконання та прощання, але що дали б їм ці слова?! Зур мав рацію – лише зайву порцію болю. Дати більше вона не могла. Бо вже знала, хоч би як погано не було на серці, хоч би як не нила тремтяча душа - вона в будь-якому разі полетить з братами, без своєї сім'ї Енн не уявляла собі іншого життя, вона вже не раз переконалася в цьому, побувавши серед імперців. Тільки от без зради чомусь не виходило, а це просто повільно вбивало її! Фактично завтра вона зрадить Ілая.

Вранці вона навіть сіла за панель управління буфером, щоб не бачити його. Боялася не стриматися, що він все зрозуміє по очах, зрозуміє, яку нікчемну дівчину він полюбив. Цим Енн себе й переконала, вона вмовила себе, що Ілай гідний справжнього кохання, іншої щирої жінки, а її дволикість лише занапастить його. Тому план Зура вже не виглядав для неї таким жахливим, тим більше, що сам Зур всю дорогу не спускав з неї очей, а його присутність завжди змінювала її, змушуючи кожну клітинку її тіла відчувати його присутність у собі.

Свято набирало обертів зі сходом близнюків. Від різноманіття багатолюдності просто темніло в очах. Галас, сміх, вигуки, зухвале вбрання, гучні акорди музики та... спека. На Енн була одна лише мокра від поту майка та короткі облягаючі штани з численними кишенями, які вона так любила, а ще незмінний пояс, укомплектований зброєю, але відчуття було таке, що на ній надіто три хутряні шкіри. Краплі поту стікали по обличчю і падали за комір, в роті було сухо, а повітря здавалося гарячою парою.

- Господи, Лакуре, як ти все це витримуєш?!! - Зі співчуттям промовила вона, озираючись на волохатого брата.

- Я б зварився вже три рази, якби мене не охолоджувала благодатна думка, скільки імперських колоністів ми сьогодні полегшимо на талани! Енедріанці мені за це заплатять! А ще коли я дивлюся на Сеяріна, якому доводиться набагато гірше – мені стає легше! - Досить бадьоро відгукнувся Лакур.

- Поблукаємо серед натовпу, послухаємо, про що говорять колоністи та гості з інших імперських планет. Жако потиняйся біля лихварів, може придивишся що-небудь, а ще можливо ми зустрінемося тут із командою Чейза, він теж любить бувати серед подібних збіговиськ! - Промовив Зур, згадавши про інших піратів. - Енн, сходимо на бокун? Розважимо публіку, доки брати попрацюють у натовпі!

- Попрацюють? Ти хотів сказати обчистять кишені! – зневажливо кинув Ілай, дивлячись убік.

- Ні, вони проситимуть милостиню! – єхидно кинув Зур. – Ми ж пірати, звірі, потвори та збоченці. Я все правильно сказав, імперцю? А ти потанцюєш з нами?

- Я дивлюся, вбираючись в чуже тіло, ти багато чого можеш! – не поступався у сарказмі Ілай.

- Я не вбираюся в тіло, ідіоте, я міняю вигляд, а тіло та навички залишаються моїми. Всі мої відчуття залишаються такими самими, як і в тебе: почуття холоду, спеки, болю, ... задоволення, - навмисне наголошуючи на останньому, мовив Зур.

- Нам ще довго йти?! - Сердито втрутилася Енн, невдоволено глянувши на Зура. Ілая вона, як і раніше, намагалася не помічати, подумки відпустивши його ще цієї ночі. Хоча вона відчувала, що його агресивність пов'язана саме з тим, що, не дивлячись на всі його недавні вмовляння, вона ігнорує його, ховаючись за спиною Зура.

- О, сестричка перегрілася, від тебе вже чутно шипіння, Енн! – обернувся Зур, посміхаючись.

- Ти сказав, що ти мені не брат, нормальні брати із сестрами не сплять! - виходячи з себе через спеку, зі злістю кинула Енн, нервово обганяючи всіх інших. Вона вже почула знайому музику, яку використовували лише для танців на бокуні.

- А це вже серйозно, - зітхнув Зур, дивлячись їй у спину. - Наша дівчинка нервує!

 Бокун – улюблена розвага на карнавалах. Для цього ставилися широкі глибокі чани, наполовину залиті теплим в'язким сиропом, а посередині прокладалася вузька рейка. Суть полягала в тому, що танцюючий мав утримати рівновагу і не впасти, хто падав одразу вибував. Нещасний відбивався від хмари набридливих комах, які зліталися на солодкий смак, відраховуючи талани за купання під холодним душем. На бокун виходили двоє, зазвичай чоловік та жінка, і під запальну, дуже ритмічну музику починали танцювати, розгойдуючи рейку, намагаючись скинути супротивника.

 Енн зняла пояс зі зброєю та черевики, і, не дивлячись, сунула їх у руки Маку, маючи намір загасити своє розчарування ганьбою того, кого вона скине в чан. На одній із рейок вже підстрибував якийсь енедріанець, під музику запрошуючи собі суперницю. Енн не роздумуючи ступила на пружну рейку, окинувши поглядом потенційну жертву. Динамічно відбиваючи ногами в такт й розгойдуючись усім тілом з боку в бік, їй не склало великого труда скинути невдаху в липкий сироп, а самій залишитися похитуватися на рейці.

- Ти не літав разом із Зуром і не тікав від імперських псів, друже, - шепнула вона ледве чутно, коли наступний суперник теж полетів в чан. Численні глядачі, що зібралися навколо чанів, захоплено волали, коли хтось падав, а також робили та приймали ставки. Загалом у натовпі ходили пристойні суми таланів, на які так розраховували пірати. На рейку виходили розпалені чоловіки, і один за одним і так само по черзі падали в чан. На сусідньому бокуні те саме виробляв Зур, тільки з жіночою статтю. Бачачи його гарне струнке оголене до поясу тіло, жінки вже починали битися, кому виходити на рейку, та липли до нього як ті мухи. Його пластичні хвилюючі рухи, бездоганна усмішка та чарівні чорні очі зводили з розуму, доводячи до істерики тих, хто впав у сироп. Вже через деякий час Енн та Зур стали зірками бокуна, прикувши до себе пильну увагу.

Але на це вона не чекала! ...На рейку вийшов наступний чоловік, пірат. Серйозний супротивник. Зустрівшись з ним очима, Енн усміхнулася: