Глава 24

 Ніколи не думав, що найстрашніший та кровопролитний бій може йти всередині тебе, - важко зітхаючи, промовив Ілай. - …Колись прояв почуттів та любов я сприймав з величезним скепсисом, навіть не припускав, що це застане мене ось так зненацька, без попередження. Я сам не зрозумів, як піддався, кохання це стан ейфорійної контузії. Але якщо про кохання я чув, то для нашої ситуації я не знаходжу потрібного опису! - Ілай говорив й говорив, намагаючись хоч якось звільнитися від терзаючих його емоцій. - Я знаю основи пілотажу всіх військових кораблів, їхні пристрої, характеристики озброєння, правила рукопашного бою, я підготовлений до атак та відступу, але я безсилий проти цього! Я... коли тебе побачив із... Зуром... мене ніби опустили в кислоту, живцем. Значить, ось як виглядають ревнощі. Жахливий стан, навіть гірший за бажання смерті. Таке отруйне, воно поїдає зсередини. І що цікаво слово «змиритися» тут зовсім недоречно. Це неможна прийняти і якось із цим жити. …Цим можна тільки змінити свою суть, пропустити цю отруту крізь своє серце, розум, свою душу і загартуватися, виробити імунітет. …Схоже, іншого шляху в мене немає. … І чому ти не пристрелила мене, чому не дозволила залишитись там?!! Енн, глянь на мене! Скажи мені одне, якби гіпотетично Зур відпустив тебе, тоді ти була б зі мною?

Дивлячись йому в очі, Енн невпевнено зітхнула, намагаючись навіть у цей тяжкий момент бути чесною перед ним:

- Напевно, я не можу сказати точно. Якщо Зур раптом відштовхне мене, але при умові, що ти нічого йому не зробиш, тоді так. Те саме стосується й Зура, ​​якщо він, не дай боже, проллє твою кров, я буду ненавидіти його все своє життя. І він це знає, його химерське чуття багато чого йому про мене нашіптує, про всіх нас.

- Тоді на «Азимуті» я сказав, що вдячний тобі, за те, що ти з'явилася у моєму житті, за те, що ти стала його важливою частиною. Я сказав, що де б ти не була, я чекатиму та віритиму! - Ілай замовк на хвилину, і вся його внутрішня боротьба, на якийсь момент відобразилася на його нещасному обличчі, болісно його спотворивши. - Так воно все й лишається. Зур може нам заборонити бути разом, але він не зможе заборонити мені любити тебе. Я … все одно кохаю тебе, насамперед за твою суть, а не за тіло, не лише через те, що мені було добре з тобою і я майже непритомнів, коли ми цілувалися. Для мене не важливо… не дуже важливо з ким ти будеш, головне це бачити тебе і бути, нарешті, поряд. Я не боюся Зура та твоїх братів! Я боротимуся з ним по-своєму. …Не плач. І пам'ятай – я чекатиму і віритиму, бо люблю! - Він обійняв її, з ніжністю цілуючи в губи та мокрі щоки. - Не муч себе, крихітко, інакше мені стає ще важче. Я піду, але пам’ятай, що я з тобою!

Коли за ним зачинилися двері, тремтячою рукою вона взяла пігулку і судомно ковтнула снодійне. Сил більше не залишилося і Енн зрештою заснула.

Як змусити дві половини серця підкорятися одній свідомості? Коли одна частина твоєї душі незримо слідує за одним серцем, а інша частина душі тягнеться до звичних тісних та трепетних стосунків, що склалися ще до появи Ілая? А, як відомо, дві душі в одному тілі існувати не можуть, вірніше, можуть, але лише в запаленій свідомості душевнохворої людини. І Енн вже не знала нормальна вона чи ні! Схоже було, що ні, бо з того моменту, як Ілай піднявся на їхній корабель – спокою вона вже не знала! Усвідомлювати себе у двох напрямках було просто нестерпно. Все заплуталося ще більше, і щоб хоч якось спробувати встановити перемир'я між своїми половинками душі, Енн почала уникати зустрічей як із Зуром, так і з Ілаєм. Тимчасово відійшовши у тінь.

 Відчуваючи її на відстані, Зур поки що приймав такі умови. Він був у своєму середовищі, і з властивою йому самовпевненістю Зур навіть не сумнівався, що Енн не посміє зрадити його ще раз, зараз він як ніколи відчував, що перевага сил на його боці. Просто ця неоднозначна ситуація лоскотала йому нерви, робила його почуття гострішими, створюючи реальність відчуттів ходьби по краю. Але була ще одна причина, через яку Зур погодився терпіти присутність солдата на їхньому кораблі – він хотів помститися йому за муки та власні страждання, які мучили його після зізнання Енн. Зур хотів переконатися, що солдатові так само боляче, як було боляче йому, чудово усвідомлюючи, що в тому, що трапилося, є лише половина провини Ілая.

 А Ілаю не звично було нав'язуватися. Він любив її, але його кохання не дозволяло йому принижуватися. Поки він вичікував, спостерігаючи за тим, що відбувається, постійно відчуваючи її поряд. Його абсолютно не хвилювала суха стриманість та байдужість її братів. Його навіть не зачіпала зневага та ігнорування з боку Зура. Ілая бісив сам Зур! Коли він бачив цього химера – його починало бити дрібне тремтіння, від однієї думки, що він торкається до його Енн. Але заради неї самої, Ілай розумів, що необхідно терпіти, мовчки, на самоті.

Стояти на вахті вона прагнула в той час, коли Зура не було в рубці, міняючись чергою з братами. Вона оминала ті місця, де міг знаходитися Ілай. Звичайно, у всіх цих шахових ходах не обійшлося без допомоги Лакура.

- Чому тебе тягне на шлях найбільшого опору? - Якось обурювався він, сидячи з нею в її каюті. – Ну чому не можна убезпечити себе більш простими варіантами? Дивлячись на тебе, я вже починаю вірити в долю! Навіть в самому ідіотському та жахливому сні таке не може наснитися, а в житті, будь ласка! У якійсь дірі, чортзна де, на якомусь усіма забутому астероїді ти зустріла людину, яку в принципі вже не мала зустріти! І мало того – покликала його із собою!

- Ні, треба було кинути його там, точно знаючи, що за таку зраду його розстріляють! Не говори так, я не могла вчинити інакше! І не треба заливати мені лаву за комір, я й так бридко почуваюся! Я вже ненавиджу себе! - Невесело буркнула Енн.

- Пам'ятаєш, якось у дитинстві ми ховалися в печерах Сарахая, і батько готував нам їжу на багатті, смажив на сковороді зерна курачао. Вони так стрибали й тріщали, що нам доводилося ловити їх вже в повітрі. Так ось зараз ми всі на цьому кораблі, як ті підсмажені зерна курачао. У повітрі постійно пахне смаженим, особливо коли вони збираються разом, як дивляться один на одного. Коли хтось із них починає говорити, я весь час дивлюся у кого ж із рота піде дим. Зур став схожий на змію, яка гіпнотизує свою жертву, а Ілай, немов загнаний у кут звір. Солдат само собою не боягуз, із норовом! Відчайдушний пірат вийшов би з нього, якби не позиція нашого брата Зура. …І вони ніколи не стануть друзями, Енн! Я не розумію, до чого це все приведе, і як довго ти збираєшся ховатись?!