Глава 9

Вона навіть не збиралася підкорятися їхнім заборонам! Кажучи це, Енн, як казав сам Лакур, «упаковувала свою бойову душу», одягала широкий пояс, укомплектований усією необхідною зброєю для такої вилазки, а так само біля кожної гомілки у неї було заховано по акуратному кинджалу. Лакур безпорадно розвів руками і так само заходився запихати в заплічні сагайдаки свої улюблені пульсари.

Буфер Зозо вже чекав на них біля входу. Лакур легко закинув своє масивне кремезне тіло на перед, а Енн та Ілай влаштувалися позаду.

- Лягаємо на підлогу, я ввів команду зворотного ходу, і краще нам сховати наші голови від мисливців за цими головами! - суворо скомандував Лакур, обертаючись назад, але Енн з Ілаєм вже й так вмостилися на підлозі, і його швидкий погляд ухопився за долоню солдата, яка міцно стискала руку його сестри. Невдоволено забурчавши, Лакур відвернувся. Буфер мчав по чітко заданому маршруту, петляючи зиґзаґами, то, спускаючись униз, то, набираючи висоту, і вже незабаром він безшумно завис над добре замаскованим підземним бункером Зозо.

 - А ти не змінилася, Енн! Брати, як завжди, з тебе очей не спускають? – обернувся в кріслі їй на зустріч ніби висохлий щупленький чоловічок із сірою шкірою, натягнутою просто на його скелет. Зозо був з далекої планети Косіора, але вже кілька десятиліть він безвилазно жив на Террі, розробляючи свої напрочуд необхідні та вражаюче моторошні винаходи, в яких і був прихований сенс його життя.

- Привіт, Зозо. Як завжди у процесі?

- Ще б пак! Зараз я працюю над однією цікавою гарматою, цій малечі світить велике майбутнє, коли доведеться ставити крапку у війні. Ось хочу встигнути, доки все не почалося!

- Що почалося? - Пробасив Лакур, насупивши волохаті брови.

- А ви хіба не в курсі, про що шепочуться між зірками? - Зозо здивовано витріщив свої й без того опуклі очі. – Дехто приніс погані новини з-за кордону. Імперія на межі війни з новим союзом химерів та скворанців!

- А Імперія знає про це? – скептично зауважив Ілай, з цікавістю роздивляючись апаратуру Зозо.

- Малий, повір мені, коли вона дізнається буде вже пізно! Одні химери чого варті, а їхній договір із скворанцями – це вже вибухова суміш. Досі Імперія стримувала цих безжальних загарбників, але мабуть щось змінилося у політиці химерів, вони зосередили на кордонах величезні бойові резерви. Пахне смаженим, так-так! – за звичкою вимовив Зозо.

- Це їхня війна, пірати ніколи не втручалися в жодний розподіл кордонів. Нам навіть краще - буде багато наживи, головне знайти собі безпечне містечко, - задумливо промовив Лакур.

- Я прийшла до тебе з іншого питання, - нетерпляче труснула головою Енн. - Мені потрібні твої мікронні маяки, дуже сильні, парочку. Щоб можна було простежити за об'єктом за тисячі парсеків звідси. Є в тебе такі речі, Зозо?

- Зозо має всякі дрібнички. Маяки не проблема, я займаюся і вдосконалююсь із ними давно. Ось, наприклад, є крапельний біочіп з вебфлешем, якщо об'єкт жива істота. Біочіп вводиться в слуховий прохід і безперервно подає сигнали. Вебфлеш охоплює широкий спектр галактики по еліпсу на двадцять тисяч парсеків, він вкаже будь-яку точку квадрата місцезнаходження об'єкта.

 - Що ж, те, що мені потрібно, - зітхнула Енн, посміхнувшись, уважно дивлячись у хитрі очі Зозо. - Залишилося тільки дізнатися, що ти за це хочеш?

- Ну, я вже сказав – здивуй мене. Якщо ти маєш щось новеньке – біочіпи твої! – непевно махнув Зозо. Він мав маніакальну пристрасть до чужих розробок, до надсекретних випробувальних технологій, до зброї з нетрів всесвіту, до прогресивних механізмів чужого інтелекту. На уривки, на елементи, на уламки таких екземплярів, Зозо міг виміняти свої винаходи, які коштували великих грошей, але самі талани не цікавили невизнаного генія.

 Енн нарешті розгорнула невеликий пакунок, який вона захопила з «бронтозавра».

- Ось дивись! Знала, що колись стане в нагоді. Коли побачила його, згадала про тебе, Зозо. Якось ми натрапили на підбитий корабель роанців, він був просто скучений, як зсередини, так і зовні. Цей елемент, який влип у обгорілу обшивку, не належить роанській технології, він інший. Такого я ще не бачила. Моїм братам він не здався цікавим, а ось я його зберегла.

Обережно, тонкими пальцями, Зозо обмацував шматок металу, що добряче оплавився, прикладаючи його то до одного, то до іншого приладу.

- Так, є із чим працювати. Це цікаво, чорт забирай! Схоже на техніку скворанців! – бурмотів Зозо. - Я згоден на обмін. Можеш забирати чіпи! - Далі, він вже не звертав ні на кого ніякої уваги.

Вони безперешкодно повернулися назад на корабель тим самим способом.

- Піду, подивлюся як там Сеярін, заразом дізнаюся, що чути від Зура, - задумливо промовив Лакур, кидаючи косі погляди на Енн, яка не відходила від Ілая ні на крок.

- Він чекає пояснень, - усміхнувшись, кивнув Ілай у бік Лакура. - Я, правда, здогадуюсь, навіщо тобі ці чіпи, але все ж таки? - Він підняв свої вигнуті брови, злегка нахиливши голову, щоб було зручніше вдивлятися в ці сумні сірі очі.

- Ти, мабуть, вірно думаєш, що ці чіпи для нас з тобою. Я добре знаю Зура - він постарається позбутися тебе якнайшвидше. Твій чіп буде для мене пошуковим маяком, а в тебе буде вебфлеш від мого чіпа, по ньому ти зможеш знайти мене, - Енн піднесла до його вуха крихітну краплю біоматеріалу і чіп відразу вживився в шкіру. Те саме вона зробила й собі, одягнувши на руку вебфлеш у вигляді браслета. — Якщо Зуру пощастить, він знайде нашого батька тут на Террі, і тоді він точно обміняє тебе на нього. Я стежитиму за твоїм маяком, як тільки корабель работоргівця покине планету, а як відомо, вони довго на одному місці не затримуються, тоді я негайно повідомлю твої координати імперським перехоплювачам. Вони звільнять тебе, а заразом ще кількох нещасних.

- А як же ти? – тихо прошепотів він.

Енн важко зітхнула, відводячи погляд убік:

- Я полечу з братами, Ілаю. Я не маю іншого шляху, і вибору теж немає. Ти головне будь обережнішим, бережи себе, солдате. Якщо нам судилося ... ми ще зустрінемося, - сумно сказала вона.