2

Вдруге Ріві дивну чайку побачила, коли сиділа на колоді навпроти клумби, слухала заспокійливе дзижчання бджіл і намагалася розібратися у своїх записах, які нашвидкоруч зробила в бібліотеці, розраховуючи зібрати з цього розмаїття план. За п'ятдесят метрів у альтанці засідала частина клубу захисниць Яфіна і явно щось задумувала, але Ріві вирішувала їх ігнорувати. Дуже хотілося випробувати свої павутинки. А вночі з подушкою та бажанням придушити досі ніхто так і не здогадався підкрадатися.

— Якісь вони нерішучі, — пробурчала Ріві, помінявши два аркуші місцями, переконавшись, що вони таки переплуталися.

Чайка її наче почула. Вона сіла на дах альтанки, потупцювала там, подивилася туди-сюди, ніби щось шукала, поплескала крилами, а потім перейшла трохи правіше і постукала дзьобом біля своїх лап.

Ріві чомусь спостерігала за нею.

Чайка знову перейшла трохи правіше і ще трохи постукала.

Дівчата в альтанці щось запідозрили і дружно задерли голови вгору.

Чайка крикнула, начебто глузливо, знову відійшла вправо і постукала дзьобом.

— Дивно, — сказала Ріві.

Захисниці Яфіна теж вирішили, що це дивно і одна навіть вийшла з альтанки, щоб подивитися, що там таке стукає. Як потім виявилося, вона була вдачлива. Чайка їй зраділа, помахала крилами і, немов танцюючи, знову перемістилася вправо, де востаннє постукала дзьобом. Після чого взяла та злетіла. А дівчата в альтанці дружно заверещали і почали з неї вискакувати, дехто навіть через поруччя.

— Дуже дивно, — сказала Ріві, спостерігаючи за підозрілим птахом.

Чайка щось глузливо прокричала з небес, зробила коло пошани і полетіла у бік моря. А дівчата набігавшись, настрибавшись і навищавшись, збилися в купу, щось доводили одна одній, розмахували руками, а іноді і вказували на Ріві.

Мабуть, підозрювали, що саме вона на них дивну чайку нацькувала.

***

Клуб Ріві не розчарував. Вони взяли і поскаржилися Яфіну, що його аспірантка нацькувала на них чайку. Причому дівчат навіть не збентежило, що улюблений магістр у процесі цих скарг дивився на них, як на блаженних, що несуть чергову нісенітницю про те, що злі маги вивели спеціальну породу щурів, що викрадають розум.

— Чайку? — нарешті перепитав Яфін.

Дівчата синхронно, наче довго репетирували, кивнули.

— Нацькувала… — сказав Яфін.

Дівчата підтвердили ще одним кивком.

— Чудово! — чомусь зрадів магістр. — Досі нацьковувати на когось тварин, змушуючи їх робити конкретні речі, виходило лише у Вані, і він визнаний унікумом. Навіть перевертні, які вміють закликати споріднених їх іпостасям тварин, керувати ними не можуть. Пам'ятається, один від розпачу закликав якось вовків, а потім, коли добрі тварини розігнали його супротивників, сидів майже добу на дереві, чекав, поки помічники розійдуться.

— О, — навіщо сказала Ріві. Їй було дуже цікаво, до чого Яфін веде.

Дівчата теж щось запідозрили і почали перезиратись.

— Так ось, враховуючи рідкість, ви просто зобов'язані докладно все описати, — сказав Яфін.

— Описати? — перепитав хтось із глибини дівочого колективу.

— Звісно. Якщо ви впевнені, що чайкою керувала моя аспірантка, то у вас для цього є причини. Не можу я вам не вірити, правда?

Дівчата чомусь на таке провокаційне питання відповідати не стали.

— Значить, поведінку чайки важко пояснити чимось іншим, наприклад тим, що на даху альтанки застрягло щось їстівне для чайки, і вона намагалася його виколупати. Ще ви напевно уважно стежили за потоками і вловили нитки, хоча б зв'язуючі, за типом зосередження…

Дівчата дивилися круглими очима.

— Або імпульс таємного артефакту, що спрацював, вловили, — навіщось підказала Ріві.

— Такі бувають? — поцікавився Яфін.

— Демони їх знають, у казках що тільки не згадується.

— Усі знають, що ельфи вміють керувати лісом! — Знайшлася з доказом одна з дівчат.

— Вміють, — не стала сперечатися Ріві.

— Ось!

— Якщо прожили кілька століть, частково виростили цей ліс, перетворивши його ледь не на амулет, і не намагаються керувати чимось, крім свого лісу, — додала Ріві. — А то намагатись керувати чимось не обплетеним тими самими нитками та волею, тільки дарма витратити силу.

— Брешеш! — дружно гаркнув клуб.

— Боги, та вони навіть основ не знають, — сказав стелі Яфін. — Навіщо їм взагалі знадобилася природна магія, навіть якщо ці основи не цікаві?!

Ріві дуже захотілося пояснити навіщо. Або до Вірти відправити, у неї чудово це діло виходить. А дівчата знову почали перезиратись.

— Ви мене засмучуєте, — сумно сказав Яфін. — І так, мені це все набридло. Повернемося, я вимагатиму провести додаткове опитування. Не стандартне, а таке, котре хоча б частково відсіє тих, хто гає час у корпусі природників. Заодно і мій час витрачати більше не будете. Вже не знаю, хто вам сказав, що природна магія проста, нехитра і радо приймає різних ледарів, яким аби диплом отримати.

Висловившись, добрий викладач розвернувся і пішов, не прощаючись. Напевно, вирішив серйозно обміркувати майбутнє опитування. А дівчата та Ріві залишилися. І кого вони вирішили звинуватити у майбутніх неприємностях? Не себе, звісно. І навіть не чайку.

— Це все ти! — сердито зашипіла Вільха.

— Що я? Побігла скаржитися на чайку? — поцікавилася Ріві. — Чи не зволила прочитати про основи управління та впливу, які вам дали як обов'язкову для прочитання літературу, як тільки ви вирішили, що природна магія вам найближча? Книжки на цю тему, які тут переклали для шкіл, до речі, написав прадід нашого нинішнього короля. Простими словами написав, щоб до найтупішого учня доходило. Він дуже старався. П'ять разів їх переписував, бо у його учнів з'являлися дивні на його погляд питання. Потім свій опус пересилав на цей материк, хтось перекладав... А ви навіть прочитати не зволили. Зате про керування лісом знаєте звідкись. Не з цих книг, де воно описано, поступово, починаючи від відбору саджанців і поєднання дерев. Отже, замість читати книги, ви збирали плітки і страшні казки. Прекрасне навчання, чого там. Та я б таких учениць давно вже вигнала, бо нічого, крім шкоди, подібні маги принести нездатні.