3

Яфін подивився на три пункти плану для майбутньої роботи з вирощування квітів, що співають, записаних Ріві на аркуші паперу. Хмикнув. Чомусь глянув на небо і сказав:

— А чому б і ні?

І бідна аспірантка відразу зрозуміла, що настав час потихеньку відходити від Яфіна, за її спостереженнями, саме після цієї фрази неодмінно щось відбувалося.

— Ага, — сказала вона і, просто про всяк випадок, почала перебирати в умі найшвидші способи поставити щит. Теж про всяк випадок.

А Яфін махнув паперовим листом, озирнувся, помахав рукою і покликав:

— Вільха!

Дівчина примчала на поклик галопом. Трапся хтось необережний їй на шляху, вона б збила його з ніг і навіть не помітила. І перед улюбленим викладачем зупинилася з таким виглядом, з такою готовністю у погляді, ніби хтось сказав їй, що саме сьогодні він вибиратиме наложницю собі на ніч і ця честь випала їй.

Ріві не втрималася і тихо пирхнула.

Вільха обдарувала її зневажливим поглядом і продовжила пожирати очима Яфіна.

— Тримай, — сказав викладач і вручив їй лист із планом у три пункти.

— А? — здивувалася Вільха і подивилася на лист. Мабуть, запідозрила, що він там написав освідчення в коханні, ага, вголос не міг сказати, от і написав. — Назбирати насіння у найближчому селі? — спитала здивовано.

Ріві кивнула головою. Потім хмикнула та вирішила трохи розширити цей пункт.

— Можеш на узбіччі назбирати, — сказала. — Там багато чого цвіте. Просто домашні квіти легше піддаються змінам. Вони, знаєш, менш живучі й податливіші. Зате красивіші.

Вільха поплескала очима. Схоже, що досі вона про це навіть не підозрювала.

— Посіяти та проростити? — задала наступне запитання.

— Ну, так, а як ти на них вплинути зібралася, якщо не пророщувати? — здивувалася Ріві.

Вільха склала паперовий лист і впала в задумливість. Схоже, досі про цю проблему вона не думала. Часу не було. Потрібно було спочатку придумати настільки дивну тему, щоб одразу отримати підпис. Потім треба було в дорогу зібрати такі речі, щоби весь час бути прекрасною. Адже поїздки на практику саме для цього потрібні.

Подумавши, Вільха тяжко зітхнула і прочитала останній пункт:

— Впливати на рослину, добиваючись звучання.

— Можеш фігурно порізати пелюстки, щоб ефект виходив, як у дудочки. А потім домовишся з якимсь магомехом, і він тобі зробить вітродуйку, яка працює тільки опівночі, — запропонувала ідею Ріві.

Яфін подивився з цікавістю. А Вільха, замість подякувати, надулася, як миша на крупу, засопіла, а потім похмуро промовила:

— Ти знущаєшся!

— Я? — здивувалася Ріві.

— Але ж цікава ідея, — задумливо промовив Яфін. — І магістр Паній просив когось для спільної роботи із випускниками школи магомехів.

Вільха засопіла ще голосніше, мабуть, запідозрила, що Ріві це спеціально, щоб її заслали до школи до тих самих магомехів, подалі від викладача, який потребував захисту. Але сперечатися і обурюватись, як не дивно, вона не стала. Притиснула лист і повернутий зошит до грудей, подякувала і пішла.

І це було дуже дивно.

І в тому, що щось буде Ріві, ні крапельки не сумнівалася.

— Сподіваюся, вона не підніматиме немертве, щоб мене зжерло, — пробурмотіла Ріві.

— Що? — спитав Яфін.

— Та так, — вирішила поки що не ділитися своїми припущеннями дівчина, за що в нагороду отримала наступний зошит, з планом у якому треба було щось зробити.

— Ось так і наживають ворогів, — поділилася Ріві одкровенням із зошитом. Відкрила його і здивовано прочитала: — Вплив зміни кольору пелюстків ромашки лікувальної на її властивості. Закріплення змінених властивостей. Ось дурепа. Тут же роки спостережень потрібні. Та й властивості, що дають колір пігментів давно відомі. Хм… або спочатку поміняти властивості, нехай одна ромашка, червона, припустимо, знімає запалення, жовта – покращує апетит, синя… ще щось. Так, а потім кольори нехай будуть індикаторами. Ну хоч логічно. Цікаво, ця дивна особа теж мене в особисті вороги запише за ідею? Хоча… ні. Тут же властивості та колір мають бути взаємопов'язані. Хм… а може цю нещасну ромашку з чимось схрестити? Цікаво тільки – навіщо? Хіба що для живучості лікувальних рослин, що погано ростуть. Ромашка ж бур'ян. Нормальна ідея, чого там, тільки теж не по темі. Хм…

***

— Магістр Яфін, вона на вас схожа, — сказав Вітар, який чудово чув, як Ріві запропонувала вирішити проблему з квітами, що співають.

Яфін підняв брову.

— Такі ж несподівані ідеї в її голові блукають, — додав Вітар.

За що й отримав ще один зошит. Перевірити, чи не заведуться ідеї і в нього в голові. Бо в самого Яфіна на всіх ідей не вистачало.

— Ви просто ділитися не хочете, — пробурчав Вітар, спритно ухилився від другого зошита і втік.