Розділ 9.

Щось я сьогодні надто засиділися на роботі, але ж хочеться все встигнути та відточити до блиску, щоб не було до чого придертися. А найбільше хочу, його здивувати. І крім того, мене ніхто вдома не чекає. Куди поспішати!? В офісі тихо та спокійно, ніхто не відволікає.

-Ви, все ще тут? - сказав, Максим Вікторович, чим налякав мене, і то сильно.

-Ви, мене налякали. Не знала, що тут хтось ще є.

-Не хотів вас налякати. То чому ви ще тут?

-Хочу все закінчити, адже вечірка вже завтра, і вдома мене ніхто не чекає. - для чогось випалила я, і одразу замовкла. Адже він запитав, тільки чому я тут.

-Я впевнений, ви з усім справилися. Але все ж таки, давайте, перевіримо разом. - сказав він, навіть не коментуючи моєї останньої фрази. 

Бачиш, йому байдуже, а ти вже розмріялася. Зберися. Шепоче мені, моя підсвідомість доводячи мене до ладу 

Але коли він нахилився наді мною, щоб все перевірити, так ще й випадково обійняв однієї рукою. А ще й його дихання, мені у волосся....Все потрібно швидко зібратися, а то ще подумає, що він мені подобається, хоча воно так і є. Для чого себе обманювати.

-Все добре? - занепокоєно запитав він.

-Так.

-Просто, ви не відповіли на моє питання. 

-Я задумалася.

-Ні, ви просто втомилися. Збирайте свої речі, я вас підвезу. Досить на сьогодні. Ви з усім справилися на відмінно. Вже хочеться все побачити в дії.

-Напевно, я втомилася. Тому хочу відпроситися у вас на завтра.

-Це навіть не обговорюється. Ви повинні бути на святі. Можете, навіть прийти пізніше. Я буду чекати на вас...в машині. Збирайтеся. - з придихом, хвилююче сказав Максим Вікторович.