Розділ 2.

Як ж він мені подобався до болю в серці, в кожній клітинці моєї романтичної душі. Він ніби герой із моїх улюблених книг. Сценічний герой, який вийшов та став переді мною, чекаючи продовження казкової історії.

Все якраз так, і розпочалося. Ми зустрілися випадково в парку, коли лив сильний дощ. Я перебігала парком, без парасольки, і наштовхнулася на якогось мужчина, він запропонував мені допомогу, і якби не він, то б того дня, я б точно захворіла. 

З цього дня, він почав залицятися, шукати різні правди і неправди, щоб тільки зацікавити мене собою. Але цього не потрібно було. Адже він мені сподобався, з першого погляду. Я думала, що у нас можливе спільне майбутнє, але ж ні....

Ми почали зустрічатися та жити разом, а напередодні Нового року, він ... Просто зрадив мені з випадковою знайомою на новорічному корпоративі. Не знаю, як після цього склалася їхня доля, але можу, точно подякувати йому, за те, що розповів мені правду. Говорив, що любить мене, але та дівчина, його зачепила, і він не зміг, пройти повз. Службовий роман... А усе так гарно починалося.

Від того, часу я не вірю у кохання з першого погляду, не хочу ні з ким зближуватися, тільки дружні стосунки, тільки френдзона. І новорічні корпоративи тепер, для мене табу. Не хочу бачити щасливі пари, на роботі, не хочу уявляти картину: він+вона=закрита кімната і зрада під бій робочо-новорічних курантів. 

І мені все вдавалося, до цього року...