День 124. ДЕНЬ Х, ще один із...

Ранок, як завжди, у мене розпочинається з прогулянки з моєю собаченькою. Тож сьогодні вирішила просто чалапати за нею, а не вести туди, куди треба мені. Давши їй повну свободу вибору, я просто йшла на повідці слідом. Гєра диво як захоплено спілкувалася у своїх собачих «соцмережах», винюхуючи кожен кущик, а потім довго шукала те саме ідеальне місце, де можна зробити важливу справу.

А ходили ми з нею понад яром, повз будинки. І от вдалині побачили щось чорне та велике. Воно спершу зайшло в кущі біля будинку, а потім знову вийшло, стало придивлятися і направилося прямо до нас. За мить на повідці слідом вискочила хазяйка — то була наша подружка кане-корсо! Ми з її господаркою добряче посміялися з такої ефектної появи з кущів і розійшлися, бо нам обом пора було збиратися на роботу, хоча наші дівчата були дуже налаштовані погратися.

Удома все як завжди: ритуал помиття лап, гучний котячий концерт в очікуванні своєї ранкової пайки. Я швиденько прибралася у кімнаті та дістала сантиметрову стрічку з вагами. Прийшов час зробити заміри. Ось вони:

Обхват шиї: 32 см

Груди: 93 см

Під грудьми: 77 см

Талія: 82 см

Живіт: 96 см

Бедра: 100 см

Рука плече: 28 см

Рука передпліччя: 25 см

Нога стегно: 55 см

Нога ікра: 33 см

Вага: 63,9 кг

Результати виявилися не зовсім такими, як я очікувала. Навіть на обличчі відчуваю важкість — набрякла. Об'єми в животі та грудях помітно підскочили. Але те, що вага чітко стоїть на місці, попри все — дуже заспокоює.

Треба чесно брати себе в руки. З останніх замірів я майже не їла висівки, натомість грішила солодощами та випічкою. Чого варті лише два ранкові бутерброди з ковбасою та сиром замість звичної каші чи вівсяномлинця! Та й на роботі дівчата постійно підгодовують: то цукерки, то печиво, то халва. Ну й, звісно, вчорашні смачні огірочки з оцтом та сіллю зробили свою справу — закрили всю воду в організмі на замок.

Але нічого, це просто черговий етап. Цукру я не вживаю взагалі, тільки цукрозамінники, тому з цим простіше. Сьогодні на сніданок у мене солодкий сир, перемішаний із йогуртом, і кава. Особливого апетиту немає, але я завбачливо засипала туди всю денну норму висівок, тож треба з'їсти все до останньої ложки. Клітковина повертається в раціон, а значить — набряки скоро зійдуть, і ми впевнено рухаємося далі по марафону!

Бувають дні, коли здається, що робота в магазині — це суцільний день бабака: вивісив вітрину, склав речі, чекаєш. Але іноді ранок починається з такого «екшену», що потім ще півдня доводиться приходити до тями.

Щойно я вранці виставила вітрину на вулицю й зайшла в магазин, як слідом за мною зазирнула жіночка років 60–65. — Я за постільною білизною, — діловито заявила вона.

Ну, я як сумлінний продавець одразу ввімкнулася в процес: показую комплекти, розказую, що де лежить, яка вартість, які характеристики тканини. Усе за стандартом. І тут починається найцікавіше. Покупчиня дивиться на цінники й видає: — А чому це полуторний комплект коштує стільки, а двоспальний — стільки?

Я спокійно, з посмішкою пояснюю очевидні речі: по-перше, ціну нам встановлює виробник, а по-друге, на двоспальний комплект банально йде більше тканини, тому й ціна вища. Але ж ні! Жіночка з моїми аргументами не погодилася. Вона заявила, що ціна неправильна, дістала якийсь свій внутрішній калькулятор, щось там у голові прорахувала й авторитетно оголосила: — Ціна має бути ось така! (і називає свою цифру).

Я знову терпляче намагаюся пояснити, що у вартість враховується метраж тканини, яка йде на виріб... Коротше кажучи, закінчилося все тим, що я вислухала лекцію про те, який я «поганий продавець», якщо не можу розкласти їй по поличках формулу ціноутворення на фабриці, і що ми взагалі тут неправильні цінники малюємо.

Апофеозом цієї комедії став момент, коли в магазин зайшла хазяйка — якраз привезла новий товар. Покупчиня моментально переключилася на неї. У результаті коротких, але дуже емоційних дебатів ми з хазяйкою з'ясували про себе багато нового. Виявилося, що ми дві «дебілки», які нічого не тямлять у торгівлі й просто наживаються на бідних людях!

Жіночка пішла, гордо гримнувши дверима, а ми з хазяйкою ще півдня відходили від цієї клієнтки й думали: і навіщо нам та вища освіта та досвід роботи, якщо приходить одна «професорка» й за п'ять хвилин вираховує наш справжній рівень?

сьогодні повернулась виснаженою морально, дивно як одна людина може так виснажити морально…..