День 113. Маленькі радості, суничний яр та полювання за продуктами

Учорашній день минув у абсолютній тиші та спокої. Я приготувала вечерю й дозволила собі майже цілий день лінуватися — іноді таке повне перезавантаження просто необхідне, щоб набратися сил.

А от сьогоднішній ранок розпочався активно. Щойно прокинувшись, ми з Гєрою вирушили на прогулянку. У лісі зустріли знайомого собаку, і вони трохи побігали разом, удаючи, що граються. Поки хвости розважалися, я приємно поспілкувалася з їхньою хазяйкою. На зворотному шляху моя увага прикувалася до нашого яру — і не дарма! Там я видивилася першу лісову суниці. Назбирала солодких ягід для донечки: вона обожнює додавати їх у свої коктейлі.

Удома ми пройшли стандартні ритуали: вимили лапки, поснідали (Гєра суворо за своєю новою нормою, а я випила кави з бутербродом із м'яса та хліба) — і я почимчикувала на «полювання» за продуктами.

Правду кажуть: за дурною головою і ногам нема спокою! З'їздила абсолютно дарма, бо того, що мені було вкрай необхідно, у магазині не знайшлося. Їхати на інший кінець міста забракло натхнення, тому вирішила зліпити корисне з приємного — принаймні влаштувала собі хорошу кардіо-прогулянку. Додому повернулася не з порожніми руками: купила горішків, огірків для салату, колотого гороху і знайшла справжній скарб — кисіль у пакетиках без цукру, який треба просто розвести у воді та зварити. Тож у мене буде смачний системний десерт!

На вечерю запланувала вівсяну кашу, курячу печінку, тушковану з цибулею та морквою, і свіжий салат із капусти та огірків. А ще порадувала себе порцією морозива. Переконана: від одного морозива після такої довгої ходьби містом ще ніхто жирнішим не ставав, а для гарного настрою — саме те!