День 101 (7 червня 2026 року, неділя) — Лісові комарі та велосипедний етикет Гєри

Раночок сьогодні сонячний та теплий. Ми з Гєруською пішли на прогулянку в ліс, а там комарі — просто неймовірно кусючі! Добре, що я здогадалась вдягнути вітровку з довгими рукавами, а то прийшла б додому вся в пухирях від укусів. В яру їх виявилося ще більше, бо там вища вологість і затишніше. Вже серйозно думаю вдягати на лісові прогулянки щось із капюшоном, бо моя коротка зачіска повністю відкриває шию та вуха, і ці летючі зарази кусають туди немилосердно.

На сьогодні запланувала приготувати окрошку. Вже зварила картоплю та яйця, і поки вони холонуть, знайшла хвилинку «попатякати» й зафіксувати наші новини.

До речі, ми вже з тиждень спостерігаємо вдома дуже смішну картину. Якось увечері молодша донька приїхала з роботи, завела свій велосипед у коридор і якраз перевзувалася. Гєруська на радощах вискочила їй назустріч — ну й, зважаючи на те, що вона в нас дама немаленька, та ще й бігла на емоціях, вона той велосипед просто завалила. Щось там на рулі відпало, і донька як крикне на собаню! Наша красуня з переляку забилася під стіл і сиділа там не ворушачись, поки донька не відвела велосипед до своєї кімнати й не зайшла до нас.

І тепер щовечора, як тільки донька приїжджає з роботи, Гєруська зустрічає її строго на порозі нашої кімнати. За поріг — ні ногою! Стоїть, лапками перебирає, вухами ворушить, хвостом на повну мотиляє, а вийти — зась. Чекає, поки мала заведе свій транспорт до себе. Що найцікавіше: зранку вона проводжає її точно так само — не виходить у коридор, поки велосипед не залишить квартиру. І сміх і гріх! Вона ж чудово розуміє, що заважає в коридорі, але страх перед криком сильніший за любов. Тож тепер щовечора маємо чудову причину щиро посміятися.

Сьогодні зранку ми якраз повернулися з лісу, а донька збиралася виходити. То собаня прошмигнула повз неї в кімнату бігом і відразу сіла там на порозі, слухняно очікуючи, поки коридор звільниться від велосипеда.