День 94 (31 травня 2026 року, неділя) — Екватор позаду!

Минуло аж шість днів, як я нічого сюди не писала. Все тому, що вийшла на роботу, і особливих подій не відбувалося, тож і писати не було про що. Мої будні зараз — це стабільне коло: зранку зазвичай короткі прогулянки з собакою, потім робота, вдома приготування їжі. На роботу я обов'язково беру свої судочки з правильною їжею, аби не було навіть бажання піти й купити щось «смачненьке» та знову зірватися. Я вже настільки звикла до своїх продуктів, що цей ритм став абсолютно природним.

У свої вихідні дні все теж стандартно: гуляю з собакою, наводжу лад у квартирі, прання, готовка — усе як у всіх. Бувають моменти, коли після робочої зміни накочує така втома, що просто немає жодного бажання писати чи взагалі щось робити, хочеться лише поїсти й «повтикати» в телефон. І це нормально, іноді треба давати собі час на такий повний перезавантаж.

Єдина велика зміна, яка відбулася за ці дні — я нарешті забрала свої нові окуляри! Старі ж зламалися, і хоч я їх трохи «підшаманила» й скло наче трималося, заміна була конче потрібна. Перевірка в оптиці показала, що зір став гіршим. Нові окуляри я замовила зі склом-хамелеоном. Це просто кайф! Тепер я взагалі не мружуся на сонечку. Особливо зручно, коли воно світить прямо, як то кажуть, «у морду обличчя» — очі більше не звужуються від яскравого світла.

Сьогодні неділя, і ми з Гєрою вийшли на велику прогулянку. Вирішила все ж таки ризикнути й сходити з нею в яр. Спустилися, і там моя красуня знайшла собі справжнє пасовище — стояла й просто як коза жерла траву. Аж ось чуємо — гавкіт. Дивлюся, несеться якесь дрібне гавкуче створіння, менше за Гєру, безпородне, але галасливе. Хазяйка його кличе, біжить за ним, а воно бачить підтримку позаду й упевнено чеше прямо до нас. Гєра цього разу проявила залізобетонний спокій: взагалі ніяк не зреагувала, просто підняла голову, подивилася на цього «грізного звіра» і продовжила далі спокійно займатися своєю травою. Тож сьогодні все пройшло тихо-мирно. Ми пройшлися яром, вийшли з іншого боку та почалапали додому, бо погода якась незрозуміла — то хмарить, то сонечко проглядає. Така крутанина триває вже останні три дні, до того ж ще й похолодало добряче.

Сьогодні я цілий день вдома. Плани на вечір затишні й кулінарні: хочу посмажити картоплі, також є готова смажена печінка, а до них зроблю свіжий салат із синьої капусти.