День 86 (23 травня 2026 року, субота)

Минуло три дні. Я працювала, і майже ніяких подій не відбувалось. Хіба що в мене зламалися окуляри, але дівчина, яка працює поряд із магазином одягу, виявилася майстром на всі руки й трошки підремонтувала їх, щоб я не була зовсім сліпцем.

А от ранок суботи не обійшовся без пригод. Пішли в яр з Гєрою з мріями побачити друзяк, але, як завжди, не так сталося, як гадалося. Ми спустилися в яр, пройшлися вздовж і на галявині побачили незнайомця, тому повернули назад. Я планувала ще раз пройтися туди-сюди й йти додому, якщо нікого зі знайомих не зустрінемо.

Але... Десь на іншому краю яру трактором щось робили. Моя «Охорониця», як тільки почула цей гуркіт, миттєво зіщулила вуха, підібгала хвоста і підтюпцем побігла до виходу. Побачивши, що я не дуже поспішаю, вона прибігла назад, сіла на жопку, а передніми лапами почала мене обіймати — просила йти за нею. Я заспокоювала її як могла, але ніт: там, де панує страх, слова не доходять. Тож наша прогулянка закінчилася втечею додому.

Вдома всі ритуали виконали, і я вирішила пройтися пішки до метро, бо саме там є магазин оптики, де ми молодшій доньці робили окуляри. Неспішно зібралася та потихеньку пішла.

В оптиці мене зустріла дуже ввічлива жіночка. Перевірила зір — він, насправді, погіршився. Лінзи я замовила в окуляри-хамелеони, бо влітку у простих ходити незручно: весь час мружишся на сонці, і мало того, що погано бачиш, так ще й очі звужені, як у китайця. Поки приміряла оправи, які сподобалися, свої окуляри то знімала, то надівала, і в один момент з них знову випало скло (підручний ремонт не витримав). Тож я швиденько визначилася з новою оправою, оплатила весь цей «кайф» і пішла на автобусну зупинку вже взагалі без окулярів. Жінка-окуліст бідкалася, як же я дійду, і навіть пропонувала примотати скло скотчем. Але я сказала, що піду за приладами самонаведення, чим добряче її розсмішила.

Дорогою ще й встигла зайти в магазин, купила продукти на вечерю. Додому дісталася доволі швидко, одразу витягла свої старі окуляри й сіла метикувати, як зробити так, щоб вони протрималися до отримання нових. Зрештою, у мене все вийшло, скло я закріпила, тож тепер можу спокійно знову виходити на роботу.

Щодо схуднення: їм усе чітко за системою. На роботу обов'язково беру свої продукти, щоб не було навіть спокуси нажертися забороненого. А от про воду все одно забуваю...