День 81 (17 травня 2026 рік)

Сьогоднішня ніч була жорсткою, пів ночі літали шахеди, бідна собака не знаходила собі місця, бігала туди-сюди. Але найстрашніше, що вона тяжко дихала, аж наче їй не вистачає повітря. Сидіти у ванній кімнаті довго неможливо, тож в перерві між гурчанням дронів я таки вмовила її лягти поряд, вклала біля себе і поклала на неї ногу та обійняла руками. І лежачи так, тісно притиснувши її до себе, намагалась дихати якнайбільш спокійно, допоки вона не заспокоїлась та не розслабилась і мирно засопіла. Але знов напружилась з новим нальотом мразіянських шлюхедів (щоб вони там всі сконали, а на місці москви були болота). Тож ніч була ще та... Під ранок все затихло, і Гєра, заспокоївшись, спала на порозі кімнати, двері я залишила відчиненими.

Ранок зустрів сонечком, тож ми швиденько зібрались та пішли до лісу. Там зустрілись з дружбаном, трошки вони побігали, і я з Гєруською пішла у дальній ліс, а дружбан із татом своїм залишився. Прогулялись добряче, майже дві години швендяли неспішно лісом. Я йшла, насолоджуючись повітрям та тишею, Гєруська в своїх соцмережах спілкувалась. Крізь ліс йде окружна дорога, і чим ближче до неї, тим гучніший гуркіт проїжджаючих машин, тож десь за пів кілометра до окружної Гєра швиденько повернула назад. Я, знаючи, що вона боїться гуркоту, нічого не мала проти того, тим більше, що сьогоднішня ніч додала тривожності. Я помітила одну дивну річ: коли кудись ідеш — дорога здається довгою, а от коли йдеш назад додому, то якось швиденько і дорога наче коротша, хоча йдеш тою самою дорогою.

Вдома всі ритуали, тільки сьогодні Гєрі в мисці ще було заспокійливе — таки вирішила, поки не закінчиться війна, підтримувати її нервову систему, бо вона вже має чималенький вік, тож зайві нервування нам не потрібні. Сама ж я заварила каву, дістала м'ясо з курячих стегон, свій вівсяномлин та наїлась досхочу, десертом була запіканка сирна (ну от люблю я таке, можу сам сир з кавою їсти хоч щодня). За вікном погода міняється щохвилини: як тільки ми прийшли — пішов дощ, зараз світить сонечко. А в мене в планах навести лад на кухні, бо вже трошки непорядок — вчора варила картоплю до риби в томатному соусі, ну і вона трошки втекла, одразу прибрати було лінь (так, визнаю — я лінива!), тож сьогодні генералю кухню. На вечерю все приготовано, тож від плити я сьогодні вільна.