День 80 (16 травня 2026 року)

Сьогодні субота, мій 80-й день марафону. Ранок розпочався не з кави, а зі звуків шахедів, які літали над містом, та пострілів мобільно-вогневих груп. Гєра від переляку бігала по кімнаті й так важко дихала, наче їй не вистачало повітря. Заспокоювала її як могла. Нам усе одно треба було на вулицю, тому, зловивши момент відносної тиші, ми швидко вибігли, зробили свої справи неподалік від дому й побігли назад.

Вдома якраз молодша донька збиралася на роботу. Гєрка, звісно, «допомагала» як могла — плуталася під ногами й намагалася обійнятися, але їй заважав велосипед. Тож вона просто всілася поруч і сумно дивилася, як дочка зачиняє за собою двері.

Я поснідала кавою, вівсяномлинцем із печінкою та солодкою сирковою масою, після чого пробіглася по магазинах. Купила свіжу рибу та все необхідне, щоб приготувати її в томатному соусі — буде чудове доповнення до пюре та салату з буряка. Прийшовши додому, одразу сховала рибу в утятницю й накрила кришкою, щоб моя котяча банда не дісталася туди, поки я перевдягалася та розкладала продукти. Але без пригод не обійшлося. Коли прийшов час готувати, я почистила рибу й буквально на секунду відвернулася до раковини, щоб її помити. Цього виявилося достатньо: Бєлка миттєво злетіла на стіл і вкрала обрізаний плавник! Муся не встигла, бо я вчасно повернулася й почала прибирати сміття. Проте без частування бандитки не залишилися — я обрізала їм самі краєчки хвостів.

Зараз Гєра знову ховається у ванній, бо оголосили чергову тривогу і чути роботу по шахедах. Від сирої риби вона через стрес відмовилася, знову важко дихає. Вона трохи заспокоюється лише тоді, коли я сідаю поруч, обіймаю її та розмовляю тихим, спокійним голосом.

Десь удалині чути вибухи. На п’ятий рік війни це стало настільки звичним, що на самі звуки вже майже не звертаєш уваги, але щоразу неймовірно болить, коли відкриваєш новини й бачиш руйнування та загибель людей. Вчора і сьогодні по нашому місту луплять з особливою жорстокістю, кажуть, що й завтра легше не буде. Мабуть, треба таки купувати собаці якісь заспокійливі краплі або таблетки, бо дивитися на її страх і муки просто розривається серце.