День 59: Малінова мавпа, квітневий сніг та обійми замість каші

Привіт! Сьогодні 24 квітня, і ми продовжуємо наш марафон.

Вчорашній вечір видався складним. Не можу навіть точно описати цей стан: чи то сильна втома, чи то все тіло викручувало… Якось незрозуміло стало паскудно, тож я вирішила не сперечатися з організмом, лягла раніше і просто «вирубилась».

Прокинулася від знайомого звуку — дощ наполегливо тарабанив по підвіконню. Моя «зграя» вела себе підозріло тихо. Навіть Гєра не хропла, як вона це зазвичай робить, створюючи фоновий шум у домі. Але варто було нам з чоловіком лише поворухнутися в ліжку, як зграя активувалася миттєво!

Почався щоденний ритуал «обіймашок-цілувашок». Ледве зіштовхнула з себе свою собаку-обіймаку — малінуа дівчинка габаритна, і коли вона вирішує, що вона тендітне кошеня, мої ребра це відчувають.

Самопочуття зранку — пречудове! Глянула у вікно і все зрозуміла: там справжній квітневий сюрприз — сніг із дощем. Ось на що мій організм так бурхливо реагував ввечері. Внутрішній барометр не підвів.

Чоловік пішов гуляти з Гєрою, а я залишилася господарювати. Повернулися наші «гуляки» мокрі до нитки — обидва. Але Гєра світилася щастям! Сьогодні її дружбан таки дочекався подружку, і вони влаштували дикі перегони по поляні в яру. Моя «малінова мавпа» — учениця старанна: навчилася у друга качатися в мокрій траві та на спині скочуватися з пагорбів. Одним словом, діти розважалися як могли.

Після такого «відпочинку» наш банний ритуал затягнувся. Витерти цю хутряну мавпу — той ще квест. Особливо, коли вона «допомагає»: хапає зубами рушник і тягне його на себе.

Щодо режиму: вчорашній стан вніс корективи в меню. Готувати кашу сил не було, тож сьогодні в нас «день корму». Іноді треба давати собі право на відпочинок, навіть якщо бестії чекали на щось інше. Дзуськи! Мама теж людина.

Продовжуємо рух до 180 днів, попри будь-яку негоду!