ДЕНЬ 50 (15 КВІТНЯ 2026 РОКУ): ПАСХАЛЬНІ СПОКУСИ ТА СОННА ЗГРАЯ

Останні кілька днів, починаючи з 12 квітня, стали справжнім випробуванням для моєї сили волі. Великдень! Як тут встояти, коли мама напекла пасок і пригостила від душі, а потім ще й старша донька принесла свої власні витвори? Ну як не скуштувати?! Звісно, по шматочку я таки «втоптала». А вчора ще й подружка покликала на каву... Прийшла — а там знову паска! Відмовитися було просто неможливо, тож ще один шматочок пішов у залік. Боротьба із собою триває, але свята є свята.

Сьогоднішній ранок зустрів похмурим небом і мокрим асфальтом після нічного дощу. Ми з моєю вірною охороною традиційно вирушили на прогулянку. Гєра зробила всі свої справи швиденько, і ми повернулися в затишний дім.

На сніданок у мене сьогодні були млинці з м'яким сиром та ікрою. Паралельно встигла напекти собі свіжу порцію сирної запіканки у формочках для кексів. Млинці виявилися настільки ситними, що запіканку з кавою я ледь подужала — вистачило лише на одну штучку.

Зараз у домі панує абсолютний спокій. Гєруся розвалилася на дивані й хропе на всю хату — мабуть, лісове повітря подіяло як снодійне. Кицьки теж розійшлися по своїх «точках». Щоправда, Муся спочатку провела інспекцію на столах — перевірила, чи не залишилося там чогось їстівного, і, невдоволена порожнечею, пішла спати на шафу. А Білка після сніданку одразу попрямувала до молодшої доньки на ліжко — це її офіційна резиденція.

Надворі похмуро, і настрій такий самий — лінивий, нічого не хочеться робити. Добре, що вечеря вже готова: тушковане м'ясо з овочами чекає свого часу. На гарнір сім’ї придумаю щось пізніше, а собі, як завжди, зроблю звичну кашу з висівок. Будемо вважати цей день часом для перезавантаження після святкових марафонів.