День 46. Спогади під дощем та шоколадний «рятувальний» десерт (11 квітня 2026 року)

Після 5 квітня погода зіпсувалася: дощить і зовсім холодно. У свої вихідні чоловік сам гуляв із собакою, а я залишалася вдома. Але сьогодні субота, чоловік пішов на роботу, тож я вдяглася — і ми почапали з Геруською робити свої важливі справи. Ранок похмурий, калюжі та багнюка... Моя чемна леді далеко від тротуару не відходила — тільки зробила те, що треба, і все. Калюжі вона обходить, бо не любить, бачте, щоб лапи були мокрі. Тож прогулялися ми недовго, і вона сама почимчикувала додому.

Я вже четвертий день роблю свої вправи. Перші три дні м’язи дуже відчутно боліли, але я розумію, що без цього ніяк навіть при невеликих навантаженнях — моє тіло раніше ніколи не знало фізичних вправ. А постава «качечкою» зі мною з самого дитинства: скільки себе пам’ятаю, у мене завжди був животик. Сама була худюща, як тріска, а пузце випирало. До речі, коли я виходила заміж, моя вага була всього 43 кг. Про це я дізналася вже пізніше, коли ставала на облік по вагітності. Моя гінекологиня ще дивувалася, як я збираюся народжувати з такою вагою. Але все обійшлося, хоч і робили кесарів розтин за медичними показниками, та то інша історія.

За першу вагітність я набрала 20 кіло, але згодом вони зникли, і я стала важити 48. Молодшу народила через 13 років, але з нею ваги майже не набрала. Після її народження я важила десь 52 кг, і ця вага мені подобалася найбільше — я мала гарну фігуру, хоча животик все одно трохи випирав. Ох, щось я занурилася у спогади, мабуть, дощик за вікном навіяв...

Повернулися ми з собачечкою додому, виконали всі процедури, і я зробила собі каву. Вчора ввечері перед сном так захотілося солодкого, що аж побігла готувати. Надумала збити білки з цукрозамінником та поласувати — розмріялася додати туди какао, аж слина котилася. Але завжди є «але»... Я трохи збила білки, додала какао — і все, вони відмовилися збиватися далі. Так і залишилися рідкими. Додала ще какао, але це не допомогло. Їсти рідкі білки я не збиралася, тому, трохи подумавши, додала туди кисломолочний сир, розлила по формочках і запекла в мікрохвильовці.

Вийшли солодкі шоколадні запіканки. З апетитом з'їла пару штук і зрозуміла, що більше не лізе. Зате заснула як немовля після ситного вечірнього «дожору». А сьогодні зранку побалувала себе вівсяномлинцем з ікрою кети та смачнючими запіканками на десерт до кави.