ДЕНЬ 44. (9 квітня 2026 року)

Ранок почався з того, що я випровадила чоловіка з Герою на прогулянку. Поки вони там намотували свої ранкові кілометри, я взялася за домашні справи — провітрила й прибрала в кімнаті, навела лад на кухні, щоб усе блищало. Коли в домі стає чисто, то й дихається інакше. Потім заварила собі запашний чай, насолоджуючись цією короткою хвилиною спокою, поки дім належав тільки мені. Молодша донька теж не забарилася — осідлала велосипед і погнала на роботу. Дивлюся на неї й думаю: весна таки додає всім нам драйву та руху.

Коли мої гуляки повернулися, почалися звичні ритуали: вимити замурзану собаку, нагодувати всю зграю, а вже потім і самим сісти до столу. Я доїла тушковану картоплю з м'ясом, а чоловік на швидку руку зробив собі бутерброди. Далі за планом був похід по магазинах. Закупилися на окрошку, але головна покупка дня — це шлейка для Гери. Я нарешті зрозуміла причину того важкого дихання після прогулянок, яке мене так лякало. Виявилося, коли вона тягне повідець, нашийник просто перетискає їй трахею. У шлейці зовсім інша справа, тепер їй нічого не заважатиме дихати на повні груди.

Вдома взялася за окрошку, ще й залишилися свіжі огірочки, редиска та зелень на салат — пахне весною на всю кухню. Спокій тривав недовго: повернулася молодша донька, втомлена і знервована. У велосипеда спустило колесо, тож бідній дитині довелося тягти його на собі пішки. Тепер маємо нову ціль — купити камеру та насос, щоб такі пригоди більше не псували настрій.

На вечерю запекла в духовці почищену салаку. Вона вийшла рум’яною і сухою, чимось схожою на домашні шпроти. На гарнір зробила пюре. Онукам, правда, довелося готувати окремо — вони рибу не шанують, а салат малому «не такий», тож вони вечеряли пюре з сосисками та солоними огірками. Вечірня прогулянка Гери пройшла вже в новому спорядженні — шлейка пройшла тест успішно.

Сама вечеря пройшла під пильним наглядом трьох пар голодних очей та під «музичний супровід» Білки. Але я тримаю оборону і подачок зі столу не даю, тож звірі чекали на свою чергу. Кицьки, щоправда, знову вирішили показати характер і оголосили чергову голодівку. Бачте, чисте м'ясо їм смакує, а каша з м'ясом — уже не той рівень. Так і залишилися страйкувати при своєму. Закінчили день спокійно: я за серіалом, а чоловік у своїх комп'ютерних іграх.