ДЕНЬ 41: ПЕРЕДЧУТТЯ ТА ФІОЛЕТОВІ ГАЛЯВИНИ (6 КВІТНЯ)

Ранок видався сонячним і морозним, у лісі — справжня казка. Росинки на траві виблискують на сонці, як дорогоцінне каміння, а під ногами — ніжні фіолетові килими перших квітів. Ми з Герою гуляли без компанії, тож вона з почуттям і толком «перечитала» всю лісову пошту і залишила свої відповіді. А я просто дихала, слухала тишу і спостерігала за зеленню, яка пробивається все сміливіше.

Вдома — звичні ритуали. Мій сніданок уже став класикою: вівсяномлинець з ікрою минтая та сирні запіканки. Дивно, але половину млинця я навіть не подужала — організм явно перебудувався і тепер насичується меншими порціями. Запіканки у формочках для кексів — ідеальний формат для контролю. Я вже вирішила зробити такі ж для онуків, тільки «за ДСТУ», з цукром і манкою, щоб були пухкі та солодкі, як у дитинстві.

Завтра — той самий день. Я не поспішаю хапатися за стрічку одразу після пробудження. Мій метод — це точність. Спочатку всі ранкові ритуали, обов'язкова прогулка в лісі, щоб організм остаточно прокинувся. Тільки після того, як тіло «віддасть» усе непотрібне і лімфа весело побіжить по судинах, я приступлю до замірів. Це будуть найвірніші цифри, мій справжній результат за 41 день.

Сиджу в кріслі, коти та Гера поруч, і я відчуваю цей тихий, радісний азарт. Неважливо, якою буде цифра — важливо те, що я не зійшла з дистанції. Струнка жінка всередині мене вже готова зустріти ранок і взяти до рук вимірювальну стрічку. Ці 180 днів — мій найкращий проєкт. Чекаю ранку з нетерпінням!