ДЕНЬ 34: ЛЕДАЧИЙ РАНОК ТА ВИХОВНИЙ МАНЕВР (30 БЕРЕЗНЯ 2026 РОКУ)

Прокинулася чомусь о 4-й ранку. Мабуть, організм ще підлаштовується під новий графік. Трохи погортала соцмережі й провалилася в сон уже до самого дзвінка будильника. Провели чоловіка на роботу, зібралися з силами й вийшли на вигул у ліс. Ранок сьогодні спокійний і сонячний, хоча вітерець трохи бадьорить.

Друзів на шляху не зустріли, тож гуляли у своєму ритмі. Гера, як зазвичай, гасала без повідця: захоплено «читала» чужі смски на деревах і кущах, на деякі навіть активно «відповідала». І тут ідилія закінчилася — вдалині з'явилася людина з собакою. Моя мисливиця навострила вуха і вже було приготувалася йти на перехоплення. На команду «до мене» вона вирішила не реагувати, але я у два стрибки опинилася поруч і швидко нагадала, хто в домі господарка. Одягла повідець і повела її додому. Геруся одразу все зрозуміла: йшла сумирно, рівно біля ноги, навіть не намагаючись відволікатися на кущі — знає, що завинила.

Вдома все за відпрацьованою схемою: миття лап і роздача їжі під гучний акомпанемент — Білка, як завжди, волала на всю квартиру, вимагаючи свою частку. Коли зграя наситилася і розбрелася по місцях, настав мій час. Дістала з холодильника своє заливне зі шлунків, зачерпнула добру порцію гірчиці й налупилася від душі!

Запила все це кавою — сьогодні було ліньки возитися з варінням, тож обійшлася розчинною. Заодно доїла останню порцію свого «А-ля Тірамісу» і прийняла всі препарати за призначенням лікарів. Після такого щільного та смачного сніданку навалилася приємна млость, настрій максимально ледачий, і мене зі страшною силою тягне назад у сон.

День минув у звичайних домашніх клопотах непомітно і спокійно.