ДЕНЬ 32 (28 БЕРЕЗНЯ 2026 РОКУ): РЕЗУЛЬТАТИВНЕ ПОЛЮВАННЯ ТА ВИХОВАННЯ «КРОКОДИЛА»

Ранок почався як зазвичай, хоча погода сьогодні похмура. Ми з Гєрою гуляли недовго: дочекалася, поки вона зробить усі свої важливі справи, і ми повернули до дому. По дорозі зустріли стару знайому — лабрадора Лану. Вони трохи поспілкувалися, але без активних ігор, оскільки Лануська вже старенька, їй важко навіть ходити.

У якийсь момент побачила дівчину з молодим спанієлем, що йшла до нас, і одразу взяла Гєру на повідець. Моя мадам — дама з характером, тож краще перестрахуватися. Спанієлька підбігла знайомитися, але мій «крокодил» вирішила, що дружити не буде, і злегка її «дзьобнула». На щастя, обійшлося без крові, та й господарка виявилася адекватною, не зчиняла галасу — Герка просто налякала малечу.

Звісно, від мене вона тут же отримала «на горіхи», щоб знала, як поводитися. Я завжди за нею пильную, бо вона має погану звичку нападати без попередження: просто різкий кидок без рику. Зазвичай у неї одразу дибки стає шерсть, але тут навіть ознак агресії не було — біс його знає, що у неї там у голові, але профілактичну бесіду я з нею провела. Вибачившись перед власницею спанієльки, ми почовгали додому.

Вдома все за графіком: помилися, поїли. Я заварила собі каву до «А-ля Тірамісу», перекусила і вирушила «на полювання» до магазину. Улов вийшов чудовий! Чоловікові та доньці купила хека — вони у мене люблять просту рибу (хека, минтая або мийву), а собі взяла пару стейків свіжого коропа. Зроблю своїм рибу в клярі, а собі просто посмажу «голяка» і з задоволенням з'їм.

Мріяти, як то кажуть, не шкідливо... Поки я спокійно насолоджувалася інтернетом і будувала плани на ідеальну рибну вечерю, на кухні розігралася справжня кримінальна драма. Моя кішка — природжена «тихушниця» — влучила момент і віртуозно відкрила мікрохвильовку. Мабуть, дверцята були прикриті нещільно, і цей пухнастий зломщик не проґавив свій шанс.

Хек мирно чекав своєї години... і дочекався! Ця хвостата нахаба «в одне рило» схом’ячила майже цілу тушку! Зла — просто слів немає! Попалася б вона мені зараз під гарячу руку — вигребла б по перше число не менше за Гєру. Але ця пухнаста бандитка прекрасно знає, що нашкодила: зачаїлася на шафі і відсиджується там, не забуваючи, гадина така, задоволено облизуватися!

Розумом я розумію: сама винна, не перевірила, чи щільно закрила «сейф» із рибою. Але емоції просто через край! У результаті через цю хвостату диверсію моїм домашнім сьогодні дістанеться «святкова» порція — всього по три шматочки хека на кожного. Ось тобі і рибний день... Блін! (((