ДЕНЬ 27 (23 березня 2026 року)

День почався як звичайнісінький ранок, але з невеликим «адреналіновим» сюрпризом. Ми з Гєрою вийшли на наш звичний променад. Вона у мене дама слухняна, тож часто гуляємо без повідця, але я завжди пильную: щойно вдалині з’являється чужий собака, одразу її кличу. Сьогодні я якось не врахувала, що наш нерозлучний дружбан Велл виходить на майданчик у той самий час. І ось картина: метрів за двісті бачу Велла з господаркою, і ці двоє помічають одне одного! Геруська, забувши про всі правила пристойності та мої заклики, рвонула до них на всіх парах. Виявилося, справа не лише в дружбі — вона розгледіла на поясі у господарки Велла заповітну ціль: цілих два м’ячики! Довелося мені увімкнути «командний голос» на повну потужність. Тільки тоді моя втікачка з виглядом вкрай нашкодивши цуценяти неохоче поплелася до мене. Втім, на самому майданчику песики відірвалися за повною програмою: були і м’ячики, і палиці, і шалені наздоганялки з валянням у траві. Словом, ранок у Гєри точно вдався.

Вдома все пішло за звичним графіком: помилися, нагодували зграю, провели молодшу на роботу. Я сіла снідати вчорашніми залишками святкового банкету — взяла всього потроху, чисто символічно, щоб спокійно випити призначені лікарем препарати. Тепер ось планую вилазку в магазин. Треба купити сиру і, можливо, молока на млинці. А ще загорілася ідеєю зробити домашній десерт — хочу змішати молоко, какао та желатин, щоб вийшло щось на кшталт шоколадного пудингу. Після вчорашнього «Мімозно-м’ясного» марафону хочеться чогось новенького та легкого.

Вечір 27-го дня пройшов під знаком кулінарних експериментів. Я все-таки зробила той самий шоколадний десерт на спробу, і результат перевершив очікування! Головне, що вийшло дуже смачно і при цьому практично без калорій — ідеальне комбо для моєї системи харчування.

Рецепт виявився простим:

• пів літра молока;
• пара чайних ложок какао з гіркою;
• цукрозамінник за смаком;
• 20 грамів желатину.

Спочатку дала желатину набухнути в молоці, окремо змішала какао з залишками молока та підсолоджувачем, а потім з’єднала все це і прогріла до повного розчинення, постійно помішуючи. Перелила в судочок і відправила в холодильник чекати свого часу.

Коли ввечері знімала пробу, зрозуміла — це успіх! Какао, правда, трохи осіло на дно, створивши свого роду шоколадну підкладку, але смак від цього став тільки цікавішим. Тепер у моєму арсеналі є чудовий легкий десерт, який можна готувати без мук совісті.