День 17. Точка кипіння та «шубний» маніфест (13 березня 2026 року)

Цей день офіційно входить в історію як «День Великого Водного Повстання»! Ранок закрутився енергійно: поки чоловік на прогулянці з Герою, я вже провела цілу спецоперацію — сніданок на столі, в домі чистота, у котячої банди порядок. Але всередині мене сьогодні прокинувся справжній бунтар.

Все таки тридцять років життя без нормальної гарячої води, усі ці літні відключення і вічні березневі каструлі з ковшиками... сьогодні вони просто довели мене до межі. Коли чоловік запитав, чому посуд не помитий, я відповіла чесно і прямо: «Все, більше не можу». Ця крижана вода з крана і нескінченні забіги з окропом у ванну — баста! Нам потрібен водонагрівач, і це не обговорюється. Пора вже виходити з кам’яного віку.

У господарстві теж невеличкі зміни. Вчора так забалакалися з молодшою про її нову роботу, що я зовсім забула зварити кашу звірині. Тож сьогодні мої хвостаті на сухому пайку. Головне зараз — не забути дістати продукти на вечір, а то з моїми «скакунами» в голові можу і це пропустити в запалі революції!

По харчуванню йду чітко. Сніданок — залишки системного пирога та та сама швидка сирна запіканка до чаю. А от обід... обід обіцяє бути легендарним! Зараз збираюся в магазин за інгредієнтами для «Шуби». Хочу, щоб було багато риби й багато соковитості — це буде мій найкращий антистрес після «водного» бою.