День 11. 7 березня 2026 року. Тиха гавань

Субота минула у звичному, розміреному темпі. Ранок почався з традиційної прогулянки з вірною Герою, а далі — сніданок: ніжна сирна запеканка та ароматна кава.

Головним пунктом у моєму медичному списку на сьогодні була флюорографія. З’їздила, зробила все за направленням лікаря і з полегшенням повернулася додому. Тепер у походах по лікарнях настає невелика пауза: чекаю на результати аналізів та прийом ендокринолога. Саме цей візит має прояснити причину моєї проблеми. Поки що це лише мої здогадки, але підозрюю, що стан волосся та шкіри напряму пов'язаний із нестачею жирів у раціоні. Втім, гадати не буду — чекаю на вердикт спеціаліста, а там діятимемо за ситуацією.

Найближчі дні я офіційно надана сама собі. Нікуди бігти не треба, метушня відступила, а отже — настав час «хвостів». Планую впритул зайнятися своїм розпочатим рукоділлям і довести все до ладу.

Обідні клопоти теж були в радість. Родині приготувала плов із курячими шлуночками, а собі адаптувала меню під систему — каша з висівок із тими ж шлуночками. Смачно, ситно і за правилами. У вільні хвилини гортаю публікації Ані: шукаю якийсь новенький рецепт, щоб урізноманітнити меню і порадувати себе чимось смачненьким, не виходячи за рамки норми білків та жирів.

Мама зварила рибний холодець і залишила бульйон для тварин. Я щедро полила кашу бульйоном і запропонувала двом котячим мордам, але вони вирішили почекати на м'ясо. Ага, смішні такі... Тварини сьогодні теж вирішили підтримати загальну атмосферу спокою — поводилися пристойно і нічим особливим не відзначилися. Щоправда, у мисках у котів так і стояла ранкова каша... залишила їм на ніч.